Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

м. Київ

справа №243/6391/17

адміністративне провадження №К/9901/2851/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 243/6391/17

за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (у складі судді Кузнецова В. Р.) від 22 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Гайдара А. В., Василенко Л. А., Ханової Р. Ф.) від 07 листопада 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області, яка полягає у невиплаті пенсії, починаючи з березня 2016 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про призупинення (припинення) виплати пенсії;

- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення, нарахувати пенсію та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з березня 2016 року, включно, а також утриматись від подальшого призупинення (припинення) виплати пенсії.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Костянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. До березня 2016 року вона отримувала пенсію шляхом зарахування її на рахунок відкритий у АТ «Ощадбанк», але з березня 2016 року виплату пенсії припинено. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її конституційні права.

3. Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 березня 2016 року; зобов'язано відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком позивачу та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01 березня 2016 року; допущено до негайного виконання постанову суду в частині присудження виплати позивачці пенсії в межах суми стягнення за один місяць; в задоволення іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. Станом на дату ухвалення даного судового рішення відзив до суду касаційної інстанції не подано.

7. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером, отримує пенсію за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1.

9. Відповідно до довідки від 03 грудня 2014 року № НОМЕР_2 ОСОБА_2 взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Зареєстроване місце проживання ОСОБА_2: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання - АДРЕСА_2.

10. ОСОБА_2 звернулась до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про запит пенсійної справи з ПФУ міста Горлівки та прийняття її на облік по матеріалам пенсійної справи.

11. ОСОБА_2 перебуває на обліку Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Пенсія виплачена до 01 березня 2016 року, що підтверджується наданим відповідачем витягом з бази особових рахунків, згідно із яким, останнє нарахування пенсії ОСОБА_2 здійснено в лютому 2016 року.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати з 01 березня 2016 року пенсії позивачу та зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком позивачу та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01 березня 2016 року, виходив із того, що на момент припинення виплати пенсії позивачу у відповідача були відсутні законні підстави для припинення її виплати, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як до з'ясування певних обставин. При цьому суд першої інстанції у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустив до негайного виконання постанову у межах суми стягнення за один місяць.

13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нараховувати та проводити виплату нарахованої пенсії в подальшому, а також утриматись від подальшого призупинення виплат, суди зазначили, що вони не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки заявлені до суду за відсутності порушених прав позивача.

14. Щодо позовних вимог про скасування рішення відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсії, суди зазначили про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки відповідачем таке рішення не приймалось.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що за результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення про осіб, які взяті на облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» позивача з 01 березня 2016 року була призупинена виплата пенсії для з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера. Було встановлено, що за адресою, вказаною в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач не проживає. У зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку, що відомості які були надані позивачем до управління, є недостовірними. Крім того, вважає, що перелік підстав для припинення виплати пенсії, встановлений у ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є вичерпним та може врегульовуватись іншими нормативно-правовими актами.

V. ОЦІНКА СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову з наступних підстав.

17. Суд звертає увагу, що спірним питанням у даній справі є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачу з 01 березня 2016 року.

18. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

20. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

21. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058-IV).

22. Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

23. У ст. 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. Зокрема, у частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

24. Отже, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058-IV.

25. Судом встановлено, що з березня 2016 року нарахування позивачу пенсії припинене з мотивів фактичного не проживання позивача за місцем тимчасової реєстрації. Рішення про припинення позивачу виплати пенсії відповідачем не надано, в матеріалах справи відсутня.

26. Колегія суддів зазначає, що можливість припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення діючим законодавством України не передбачена.

27. За вказаними обставинами колегія суддів дійшла висновку, що діями відповідача щодо припинення виплати пенсії порушені права позивача на отримання пенсії, оскільки відповідач на виконання вимог ст. 49 Закону № 1058-IV не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

28. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

29. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про часткове задоволення позовних вимог позивача.

30. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 243/6391/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб