ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 280/11599/21
адміністративне провадження № К/990/24583/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №280/11599/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Луньовим Сергієм Миколайовичем, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23.08.2022 (колегія у складі: головуючого судді Лукманової О.М., суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії відповідача по відмові позивачу в включені у довідку про розмір його грошового забезпечення окладу за посадою та за військове звання, відповідно до норм приміток додатків 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з зазначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення вказаних в грошовому атестаті №5 від 01.02.2012 на момент його звільнення з якого йому призначена пенсія а саме: надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 50%, розрахованої з посадового окладу який станом на 05.03.2019 становить 6 910 грн., окладу за спеціальним званням, який станом на 05.03.2019 становить 1 410 грн. та надбавки за вислугу років, яка станом на 05.03.2019 становить 3 744 грн.
- зобов`язати відповідача скласти та направити відповідну довідку про грошове забезпечення позивача станом на 05.03.2019 в ГУ ПФУ в Запорізькій області для перерахунку пенсії з 05.03.2019, за посадою та за військове звання, відповідно до норм приміток додатків 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2022 позов задоволено.
3. 21.07.2022 до суду першої інстанції надійшла заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Косінова І.В. про заміну сторони виконавчого провадження боржника ГУ ДФС у Запорізькій області на правонаступника ГУ ДПС у Запорізькій області.
4. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2022 у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Косінова І.В. про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
5. Не погодившись із такою ухвалою суду першої інстанції, 18.08.2022 ОСОБА_1 через представника - адвоката Луньова С.М., подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2022.
6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.08.2022 апеляційну скаргу повернуто скаржнику, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. Повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, апеляційний суд зазначив, що апеляційна скарга підписана цифровим підписом Луньова С.М., однак належного документа на підтвердження повноважень такого представника - адвоката, до апеляційної скарги не додано. До апеляційної скарги долучено ордер про надання правової допомоги №091227 від 12.05.2021, яким ОСОБА_1 уповноважує адвоката представляти його інтереси у судах (першої, апеляційної та касаційної інстанцій) в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, однак текст ордеру нерозбірливий, нечіткий, незрозуміло в яких органах ще ОСОБА_1 уповноважує адвоката представляти його інтереси. Отже, ОСОБА_1 не уповноважує Луньова С.М. представляти його інтереси у Третьому апеляційному адміністративному суді, представництво інтересів адвокатом обмежилось представництвом у незрозумілому переліку судів та органів. Таким чином, адміністративну процесуальну дієздатність особи, яка підписала апеляційну скаргу не підтверджено. Для адвокатів, які уповноважені представляти інтереси сторони у справі, підтверджуючими документами є довіреність або ордер, які до апеляційної скарги не долучені. У зв`язку з вказаним апеляційну скаргу подано з порушенням частини четвертої статті 298 КАС України, що є підставою для повернення такої апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.08.2022 ОСОБА_1 , через адвоката Луньова С.М., звернувся до Верховного Суду через систему «Електронний суд» з касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23.08.2022, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
9. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що судом в ордері адвоката Луньова С.М. про надання правової допомоги ОСОБА_1 від 12.05.2021 серія ЗП № 091227, в розділі «назва органу» зазначено не абстрактний орган державної влади, а з урахуванням положень частини третьої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII декілька судових органів, в яких має право надавати правову допомогу адвокат та які складають чинну та теперішній час систему судоустрою, а саме: «у судах (першої, апеляційної та/або касаційної інстанції)». Отже незаконним є висновок Третього апеляційного адміністративного суду, зазначений в ухвалі від 23.08.2022 по справі № 280/11599/21, що в виданому ордері адвоката Луньова С.М. від 12.05.2021 серія ЗП № 091227 щодо надання правової дороги клієнту ( ОСОБА_1 ) має бути зазначено найменування юридичної особи - «Третього апеляційного адміністративного суду», оскільки такий висновок не відповідає принципу «правової визначеності» та концепції «якості закону», і фактично невелює винесення судом законного та обґрунтованого судового рішення (ухвали) на засадах верховенства права та з дотримання європейських стандартів (статей 8 та 9 Конституції України, преамбули та статті 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. 09.09.2022 до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана адвокатом Луньовим С.М., на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23.08.2022.
11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.
12. Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Луньовим С.М., на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23.08.2022 залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом надання до суду платіжного документу, який підтверджує доплату судового збору.
13. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19.09.2022 скаржник надіслав до суду документ про доплату судового збору за подання цієї касаційної скарги.
14. Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Луньовим С.М., на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23.08.2022 у справі №280/11599/21.
15. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 22.02.2023.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
17. Специфіка представництва в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.
18. Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
19. Відповідно до частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
20. За змістом частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
21. Згідно із частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
22. За змістом статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.
23. Згідно з пунктом 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до рішення Ради адвокатів України № 118 від 17.11.2020, далі - Положення № 41) ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
24. Відповідно до пункту 12.4 Положення №41 назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
25. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
26. Верховний Суд неодноразово вирішував питання прийнятності ордеру як документа, що підтверджує повноваження адвоката, у разі, коли в ньому замість найменування конкретного органу (суду), у якому надається правова допомога, зазначено загальне найменування системи органів, зокрема «суди України» чи інші подібні конструкції.
27. У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №826/17175/18 зазначено, що:
- під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);
- зазначення в ордері, що правова допомога надається «в судових органах» є достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі;
- вимога судів зазначати в ордері найменування конкретного суду є надмірно формалізованою і створює невиправдані перешкоди для звернення до суду.
28. Тотожна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2023 у справі № 640/30856/21.
29. Відтак, під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема суд, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
30. В наданому представником позивача ордері від 12.05.2021 серії ЗП № 091227 зазначено про надання адвокатом правової допомоги «у судах (першої, апеляційної та касаційної інстанцій), в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування», що у даному випадку є достатнім для висновку про наявність у адвоката Луньова С.М. права на підписання апеляційної скарги від імені ОСОБА_1 .
31. За таких обставин та їх правового регулювання, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_2 повноважень на підписання апеляційної скарги від імені ОСОБА_1 є надмірно формалізованим.
32. Водночас, посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №9901/847/18 є помилковим, з огляду на наступне.
33. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема, в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога». Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема, суду.
34. Такий висновок зроблено у правовідносинах, за змістом яких, у ордері на надання правової допомоги, який був доданий до позовної заяви, підписаної адвокатом, у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» було зазначено: «В органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування».
35. Отже, у справі №9901/847/18 в ордері на надання правової допомоги у в графі «назва органу, у якому надається правова допомога» взагалі були відсутні відомості про судові органи, тоді як у цій справі в ордері від 12.05.2021 серії ЗП № 091227 у вищевказаній графі, зазначено «у судах (першої, апеляційної та касаційної інстанцій), в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування», що у даному випадку є достатнім для висновку про наявність у адвоката Луньова С.М. права на підписання апеляційної скарги від імені ОСОБА_1 .
36. Також, помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/939/18, оскільки у зазначеній справі інші обставини справи, а саме Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що з договору про надання правової допомоги № 08/06/16, копію якого додано до апеляційної скарги, вбачається, що цей договір укладено між замовником і адвокатом 08.06.2016, а не 08.06.2012, як зазначено в ордері. Проте до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги від 08.06.2016 № 08/06/16 адвокат на підтвердження своїх повноважень не надав. Крім того, у зазначеній справі інше правове регулювання, а саме Суд керувався Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, яке по іншому регулювало спірні правовідносини та втратило чинність на момент винесення судом апеляційної інстанції оскаржуваної у цій справі ухвали.
37. Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом цієї норми висновок Верховного Суду повинен стосуватися застосування тих же норм права у подібних правовідносинах.
38. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що правовідносини у цій справі та у справах №9901/847/18 та №9901/939/18 не є подібними та безпідставно, послався на висновок Великої Палати Верховного Суду.
39. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
40. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
41. Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
42. У рішенні від 13.01.2020 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
43. Також Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) дійшла висновку про те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
45. При цьому, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про наявність у представника позивача повноваження представляти інтереси останнього, занадто формально підійшов до оцінки обставин, що позбавило позивача права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
46. З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про подання та підписання апеляційної скарги особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
47. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
48. За змістом частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
49. Суд касаційної інстанції переглянувши судове рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 23.08.2022 та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 345 353 355 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Луньовим Сергієм Миколайовичем, задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23.08.2022 - скасувати.
Справу № 280/11599/21 передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець