Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.06.2018 року у справі №229/4165/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2020 року

Київ

справа №229/4165/17

провадження №К/9901/51802/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Мороз Л. Л., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області про зобов'язання провести вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сіваченка І. В., Блохіна А. А., Гаврищук К. Г. від 25 квітня 2018 року,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області провести поновлення та виплату їй пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 18 грудня 2017 року позов задоволено.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

3. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач має право на поновлення їй виплати пенсії. Підстави для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії виникли після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009. Суд зазначив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок відмови відповідача поновити виплату пенсії, таким чином правильним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії позивачу з 07 жовтня 2009 року шляхом її призначення відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

4. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 грудня 2017 року скасовано. Прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач, відмовляючи позивачу у поновленні пенсії, діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством, оскільки позивачем при зверненні із заявою про поновлення виплати пенсії було порушено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулася із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України.

8. З 1994 року позивачу було призначено пенсію за віком, яка виплачувалася їй до виїзду за кордон Кіровським райсобезом м. Макіївки Донецької області.

9.13 листопада 1996 року ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була взята на облік у консульському відділенні посольства України в Державі Ізраїль.

10. Починаючи з 1997 року і станом на день звернення до суду позивач призначеної по закону пенсії не отримувала.

11.20 квітня 2017 року представник позивача звернувся до Пенсійного фонду України з заявою, в якій просив визначити уповноважений територіальний орган, що має розглядати заяву позивача про поновлення виплати пенсії по суті та направити її за належністю.

12. Пенсійний фонд України листом від 12 травня 2017 року № 5359/3-11 направив заяву представника позивача з доданими документами, необхідними для призначення пенсії, до Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області.

13. Листом Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області від 26 травня 2017 року повідомлено представника позивача про відсутність законодавчих підстав для розгляду заяви про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1, оскільки:

- заявник не звернувся до управління особисто;

- згідно інформації з Центральної бази даних одержувачів пенсії ОСОБА_1 не перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України, електронна та паперова пенсійна справа відсутня.

14. Представник позивача повторно 21 липня 2017 року поштою подав відповідачу особисту заяву ОСОБА_1 від 17 лютого 2017 року про поновлення виплати пенсії разом з копіями паспорта громадянина України для виїзду за кордон, ІПН, трудової книжки, посвідчення ветерана праці.

15. Листом відповідача № 10812/03 від 07 липня 2017 року представнику позивачки було повідомлено про відсутність підстав про розгляд заяви про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з підстав:

- заявник не звернувся до управління особисто;

- згідно інформації з Центральної бази даних одержувачів пенсії ОСОБА_1 не перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України, електронна та паперова пенсійна справа відсутня.

16. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

17. В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що підстави для поновлення її конституційного права на виплату пенсії виникли після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. Зазначає, що порушення її права відбулося після відмови відповідача розглянути її заяву про поновлення виплати пенсії. Таким чином, правильним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача провести їй поновлення та виплату пенсії з 07 жовтня 2009 року шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

18. У відзиві на касаційну скаргу Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як правонаступник Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області, посилаючись на законність постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін.

19. У відповіді на відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує на те, що особо, яка проживає за кордоном, має право на поновлення виплати пенсії, реалізація якого повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і затвердженому на його виконання положень Порядку №22-1.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

21. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

22. Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та досягли встановленого Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та інші особи, передбачені Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

23. Нормами статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

24. статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

25. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

26. Згідно зі пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

27. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини 1 статті 49, 2 речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

28. Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

29. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

30. Право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

31. З 07 жовтня 2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Із цього часу орган Пенсійного фонду має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

32. Пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.

33. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

34. Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

35. Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

36. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 757/12134/14-а.

37. Встановлено, що до Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області із заявою про поновлення виплати пенсії позивачу звернувся її представник на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем.

38. Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

39. Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

40. Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

41. Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

42. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

43. Також пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

44. Згідно з частиною 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

45. Отже, після отримання відповідної заяви від позивача про поновлення виплати пенсії відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення, у разі необхідності - у відповідності з вимогами пункту 4-2 Порядку №22-1 вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

46. Однак, у даному випадку мотивоване рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення питання про поновлення виплати пенсії.

47. Щодо доводів відповідача про відсутність пенсійної справи ОСОБА_1 в органах Пенсійного фонду України, що унеможливлює поновлення її пенсії, слід зазначити, що позивачем були надані необхідні документи для обчислення пенсії, а за необхідності відповідач має право відповідно до Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднанні управління, яке затверджене постановою Правління ПФУ №28-2 від 22 грудня 2014 року, отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

48. Варто зазначити, що спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

49. Аналіз зазначених положень статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

50. Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

51. На підставі викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судами попередніх інстанцій були неправильно застосовані норми матеріального права, що, в свою чергу, призвело до ухвалення незаконних рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

53. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 грудня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву про поновлення виплати пенсії за віком.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді: Я. О. Берназюк

Л. Л. Мороз