ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 грудня 2018 року

справа №803/1030/16

адміністративне провадження №К/9901/24919/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року (суддя - Большакова О.О.) у справі № 803/1030/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача у справі від 17 червня 2016 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 740 924,00 гривень та застосування штрафних санкцій в розмірі 370 462,00 гривень.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 10 серпня 2016 року адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення податкового органу від 17 червня 2016 року №0001642100 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 740924,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 370462,00 гривень.

11 жовтня 2016 року на адресу Волинського окружного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга податкового органу на зазначене рішення від 10 серпня 2016 року. До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване відсутністю коштів для сплати судового збору, що унеможливлювало вчасне подання апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року апеляційну скаргу податкового органу на постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року залишено без руху на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Скаржнику у справі запропоновано протягом тридцяти днів із моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

03 листопада 2016 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що податковий орган вчасно не отримав оскаржувану постанову суду першої інстанцій. Відповідальний за цю справу юрист з 25 серпня 2016 року до 31 серпня 2016 року перебував на лікарняному, а з 29 серпня 2016 року до 27 вересня 2016 року - у щорічній відпустці. Після звільнення відповідального за цю справу юриста, встановивши факт не оскарження постанови адресу Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року податковий орган отримав зазначену постанову суду першої інстанції 11 жовтня 2016 року, після чого оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У поданій касаційній скарзі скаржник у справі, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відзив на касаційну скаргу у справі не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено порядок та строки апеляційного оскарження.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи 10 серпня 2016 року у відкритому судовому засіданні за участю представників позивача та відповідача у справі розглянуто справу № 803/1030/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та проголошено вступну та резолютивну частину. Повний текст постанови від 10 серпня 2016 року виготовлено 12 серпня 2018 року.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження додане до апеляційної скарги зазначено, що на момент отримання постанови суду першої інстанції у податкового органу були відсутні кошти для сплати судового збору. Станом на 11 жовтня 2016 року кошти на рахунок податкового органу так і не надійшли.

Зазначеним клопотанням податковий орган підтвердив, що постанову суду першої інстанції було отримано відповідачем у справі раніше ніж 11 жовтня 2016 року.

Посилання скаржника у справі на відсутність коштів для сплати судового збору, Суд вважає неприйнятним з огляду на те, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Окрім того, Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Суд не приймає доводи скаржника про те, що до 11 жовтня 2016 року скаржником не отримано постанови суду першої інстанції з огляду на те, що вони суперечать інформації наданій суду при поданні першого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Щодо посилання відповідача на відсутність відповідального юриста, що унеможливило вчасне подання апеляційної скарги, суд зазначає наступне.

З огляду на приписи статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідач, який діє як суб'єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, відповідач в особі свого керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно - позовної роботи з урахуванням, окрім іншого, структурних особливостей установи, зокрема, процесу її реорганізації, обсягу навантаження на працівників та перерозподілу їх службових обов'язків, кадрових питань та пов'язаних із цим факторів, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження (відсутність відповідального юриста) не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 803/1030/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер