Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

м.Київ

справа №820/390/17

адміністративне провадження №К/9901/17576/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (судді: Сторосуд М.І., Яковенко М.М.,

Лях О.П.) у справі №820/390/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання неправомірним і скасування наказу, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

27 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП в Харківській області,) в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Харківській області від 17.05.2016 в частині звільнення його зі служби в поліції;

- поновити його на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 17.05.2016;

- стягнути з ГУ НП в Харківській області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано, а адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого зроблено хибний висновок про пропуск ним строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників процесу не надходило.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом та не надано доказів поважності причин пропуску даного строку.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом зазначеної норми, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 22.04.2016 ОСОБА_1 звернувся із рапортом на ім'я т.в.о начальника ГУ НП в Харківській області про звільнення зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». В рапорті також зазначив, що з вислугою років, вимогами Закону «Про Національну поліцію» ознайомлений, членом профспілки не є, від проходження військово-лікарської комісії відмовляється, просить провести звільнення без його присутності та зобов'язується з'явитися особисто за документами.

В письмових поясненнях на ім'я начальника Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 22.04.2016 позивач підтвердив про намір звільнитися зі служби в поліції за власним бажанням.

17 травня 2016 року наказом ГУ НП в Харківській області за № 157 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах поліції за власним бажанням на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 2,3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Про своє звільнення зі служби ОСОБА_1 дізнався 17.05.2016, тобто в останній день служби, про що зазначено самим позивачем у тексті позовної заяви. Однак, до суду з даним адміністративним позовом звернувся лише 25 січня 2017 року, тобто більш, ніж через вісім місяців.

Суд першої інстанції, поновлюючи позивачу строк для звернення до суду, виходив з того, що відповідачем не надано доказів ознайомлення ОСОБА_1 із оскаржуваним наказом про звільнення з органів поліції у порядку, визначеному законом.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції було встановлено, що у відповідності до рапорту від 22.04.2016 ОСОБА_1 до управління кадрового забезпечення ГУ НП в Харківській області для отримання документів не з'явився, а тому 24.05.2016 року та 06.06.2016 року відповідачем на вказані у послужному списку позивача адреси були направлені листи-повідомлення за вих. №35517/119-12/01-16, №3518/119-12/01-16 та відповідно за №3762/119-12/01-16, №3763/119-12/01-16 із запрошенням прибути до управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки, військового квитка та подачі декларації згідно статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». До вказаних листів додавався витяг з наказу про звільнення.

Таким чином, відповідач вжив всі передбачені чинним законодавством заходи з метою ознайомлення ОСОБА_1 із наказом ГУ НП в Харківській області від 17.05.2016 в частині звільнення його зі служби в поліції. Неознайомлення з таким наказом відбулося з вини самого позивача, який не проявив належної уваги та не користувався добросовісно своїми правами.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Непоінформованість позивача про порушення своїх прав через байдуже ставлення до них або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, - колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог ст.100 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок Харківського апеляційного адміністративного суду є обґрунтованим, відповідає нормам процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року по справі №820/390/17 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець