Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

Київ

справа №812/1512/17

адміністративне провадження №К/9901/32927/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, ухвалену в складі судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року на суму 14854,35 грн;

- стягнути з відповідача на її користь винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 14854,35 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона в спірний період проходила службу в Національній поліції України та безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області, а тому має право на отримання винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. ОСОБА_1 , у період з 08.08.1998 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ на посадах рядового і начальницького складу, а з 07.11.2015 року по 07.04.2016 року в Національній поліції, про що свідчать довідки від 14.04.2016 року б/н та від 30.10.2017 року № 31815/11/34-2017, видані Сєвєродонецьким відділом поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, та трудова книжка позивача.

4. На підставі довідки від 20.10.2015 року № ВДЗ/11711/А про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12.12.2014 року № 97 комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України прийнято рішення від 22.01.2016 року № 1/І/ХІІІ/381 про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

5. На підставі рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 22.01.2016 року № 1/І/ХІІІ/381 позивачці видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 04.04.2016.

6. Відповідно до довідок про грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області від 12.09.2017 № 736/111/22-2017 та від 30.10.2017 № 907/111/22-2017 у межах спірних правовідносин позивачу за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 нараховано грошове забезпечення:

- за листопад 2015 року в сумі 4860,00 грн.;

- за грудень 2015 року в сумі 6075,00 грн.;

- за січень 2016 року в сумі 3919,35 грн.

7. Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції згідно з довідками управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області від 12.09.2017 року № 736/111/22-2017 та від 30.10.2017 року № 907/111/22-2017 за спірний період позивачці не нараховувалась.

8. Суть спору полягає у визначенні наявності права у позивачки на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви цього ухвалення.

9. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року адміністративний позов задоволений частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 14854,35 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири грн 35 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності у позивачки права на отримання винагороди за участь в антитерористичній операції.

11. Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу на вказану постанову.

12. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

13. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з відсутності доказів на підтвердження фактичної участі позивачки в антитерористичній операції.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.

14. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

15. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що її безпосередня участь в антитерористичній операції на території Луганської області в спірний період підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

16. Відповідач у поданому на касаційну скаргу відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

17. Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.

За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

18. Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі - Постанова КМУ від 31.01.2015 №24) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

19. Стаття 1 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» передбачає, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

20. Статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» визначає, що правоохоронні органи - органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

21. Частина друга статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

22. Відповідно до Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

23. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

24. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Національна поліція є правоохоронним органом, то, позивачка відповідно до постанови КМУ від 31.01.2015 року №24 підпадає під осіб, які мають право на винагороду, яка виплачується за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

25. Пунктом 3 постанови КМУ від 31.01.2015 №24 затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1, розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.

26. Наказом Міністерства оборони України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 02 лютого 2015 року №49, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 р. за № 135/26580, затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі Порядок №49).

27. Пунктом 4 розділу І Порядку встановлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

28. Згідно з пунктом 6 розділу 1 даного Порядку виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24.

29. Пунктами 1, 2, 3, 7 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

30. Згідно пункту 5 розділу ІІ вказаного Порядку військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов:

1) залучені до проведення АТО;

2) перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України);

3) перебувають у районі проведення АТО.

31. Відповідно до наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 15.04.2016 № 106 з метою виконання службових (бойових) завдань ОСОБА_1 вважається такою, що перебуває у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення в період з 19.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 07.04.2016.

32. Згідно довідки від 12.10.2017 № А-10128 Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_1 дійсно в період з 19.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 07.04.2016 безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.

33. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 20 жовтня 2017 року № 1003151580 місцезнаходженням Головного управління Національної поліції в Луганській області є м. Сєвєродонецьк Луганської області.

34. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі Луганська область перший пункт Міста обласного значення під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

35. Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відомості, викладені у вищезазначених наказах Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, чітко вказують на те, що позивачка залучалася та брала безпосередню участь в АТО на території Луганської області у період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року, що надає їй право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

36. Крім того, як зазначалося вище, на підставі рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 22.01.2016 року № 1/І/ХІІІ/381 позивачці видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 04.04.2016.

37. Пунктом 19 частини 1 статті 6 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

38. Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач безпосередньо приймав участь в АТО, через наявність сукупності умов визначених у пункті 5 розділу ІІ вказаного Порядку №49

39. Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність доказів щодо безпосередньої участі позивачці в антитерористичній операції.

40. Колегія суддів зазначає про безпідставність посилання суду апеляційної інстанції на пункти 6, 7 Порядку №49, які стосуються безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі проведення АТО та у відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, що не є предметом дослідження у цій справі.

41. Посилання суду апеляційної інстанції на положення наказу МВС від 03.02.2015 року №123 також є помилковим, оскільки він регулює питання щодо відряджень до зони АТО.

42. Колегія суддів наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Зважаючи на те, що сторонами у межах касаційного розгляду не ставиться питання щодо правильності обрахунку судом розміру винагороди позивачці за безпосередню участь в АТО, рішення суду в цій частині не підлягає оцінці судом касаційної інстанції.

44. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог є помилковим.

45. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

46. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

47. Керуючись статтями 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

48. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

49. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року скасувати.

50. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська