Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

Київ

справа №806/1192/16

касаційне провадження №К/9901/11793/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 (головуючий суддя: Токарева М.С., судді: Шуляк Л.А., Нагірняк М.Ф.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 (головуючий суддя: Капустинський М.М., судді: Мацький Є.М., Шидловський В.Б.) у справі №806/1192/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі МОУ; відповідач), третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат (далі Житомирський ОВК), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення МОУ про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3-групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, травми, контузії та захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання від 20.05.2016 №36 Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби з 14.12.2015 ;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, травми, контузії та захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою від 25.12.2013 №975 Кабінету Міністрів України з 14.12.2015.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним було подано відповідачу повний перелік документів необхідних для прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, втім відповідач безпідставно повернув подані документи на доопрацювання.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано рішення МОЮ від 20.05.2016 про повернення на доопрацювання документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 3-ї групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії і захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні де велися бойові дії;

зобов`язано відповідача розглянути питання щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 3-ї групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, травми, контузії і захворювання, так, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2013 №975.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачем було подано повний перелік документів необхідних для вирішення питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, втім МОУ ухилилось від обов`язку прийняти одне із передбачених законодавством рішень (про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), направивши подані документи на доопрацювання. Оскільки рішення по суті поставленого у заяві питання Міністерством не приймалось, належним способом захисту порушеного права позивача у спірному випадку є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Міністерством обґрунтовано було повернуто документи на доопрацювання, оскільки позивачем не було надано жодних відомостей про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також скаржник вказав на те, що вирішення питань пов`язаних із виплатою військовослужбовцям одноразової грошової допомоги є дискреційними повноваженнями Міністерства оборони України, як розпорядника бюджетних коштів. Скаржник звернув увагу і на те, що спір розглянутий з порушенням правил предметної підсудності, оскільки цей спір, на переконання Міністерства, мав би розглядати окружний адміністративний суд, а не місцевий загальний суд як адміністративний.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

Від позивача на адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередній інстанцій, просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Житомирський ОВК правом на подачу відзиву не скористався.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2019 справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2010 справу повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

В порядку статті 31 КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 21.06.2019 визначений склад суду: головуючий суддя: Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2019 задоволено заяви суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. про самовідвід; відведено цей склад суду від розгляду касаційної скарги МОЮ на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі №806/1192/16; справу передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 31.07.2019 визначений новий склад суду: головуючий суддя: Чиркін С.М., судді: Шарапа В.М., Єзеров А.А.

Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

До Верховного Суду від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення до касаційної скарги, у яких останній при розгляді справи просив врахувати позицію Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18 щодо необхідності подання на розгляд Комісії документу, який свідчить про причини та обставини поранення.

Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виконував обов`язки військової служби та приймав безпосередню участь в бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 07.05.1987по 20.07.1988, військова частина польова пошта 55362.

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленні причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України встановлено, що отримана ОСОБА_1 травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, про що свідчить інформація із витягу з протоколу засідання комісії від 30.11.2015 №4521.

Згідно відомостей зазначених у довідці Житомирського обласного МСЕК № 2 серія 12 ААА №218793 від 04.01.2016, ОСОБА_1 з 14.12.2015 встановлено третю групу інвалідності, яка настала внаслідок травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

06.01.2016 позивач звернувся до Військового комісару Володарсько-Волинського районного військового комісаріату з відповідною заявою до якої додав перелік документів, згідно додатку.

Військовий комісар Володарсько-Волинського районного військового комісаріату надіслав документи позивача до МОУ для вирішення питання щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги, оформленим протоколом № 36 від 20.05.2016, позивачеві повернуті на доопрацювання його документи з підстав відсутності документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що обмежує право позивача на соціальний захист, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обовязків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Отже, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, Верховний Суд вважає, що необхідним при вирішенні даної справи є перевірка дотримання відповідачем законодавчо визначених підстав для прийняття рішення про повернення на доопрацювання документів про призначення одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), у той же час, прийняття рішення про повернення на доопрацювання документів про призначення одноразової грошової допомоги законодавством не передбачено.

Верховний Суд зазначає, що дослідженню у цій справі підлягає саме законність прийнятого рішення, тобто чи прийнято таке у межах та у спосіб визначених законодавством повноважень, а не підстави за яких документи були надіслані на доопрацювання.

Відповідачем одне із передбачених законодавцем рішень за результатами розгляду питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не прийнято. Тобто, має місце факт ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Обраний у даному випадку судами спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов`язання його розглянути питання щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Посилання скаржника на те, що вказана категорія справи не підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду - не заслуговують на увагу, оскільки одноразова грошова допомога військовослужбовців є однією з форм соціального захисту військовослужбовців, а тому на спірні правовідносини поширюються положення пункту 4 частини першої статті 18 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду судом першої та апеляційної інстанції справи).

Також колегія судді зазначає про помилковість посилань скаржника у спірних правовідносинах на постанову Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18, оскільки у даній справі перевірці підлягає законність прийнятого відповідачем рішення, тобто чи прийнято таке у межах та у спосіб визначених законодавством повноважень, а не підстави за яких особі відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, як у справі на яку посилається МОУ.

Таким чином, доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі №806/1192/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа