Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 серпня 2018 року

справа №804/3612/15

адміністративне провадження №К/9901/7861/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року (суддя Луніна О.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року (судді ДурасоваЮ.В., Чередниченко В.Є., Панченко О.М.) у справі №804/3612/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна Компанія» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерна Компанія» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110070000/2014/300125/1 від 02 грудня 2014 року, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110070000/2014/00233 від 23 лютого 2015 року, а також визнати протиправними дії митного органу щодо складання зазначених картки відмови та прийняття зазначеного рішення про коригування митної вартості товару.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби щодо визначення митної вартості товару згідно з рішенням про коригування митної вартості товару №110070000/2014/300125/1 від 02 грудня 2014 року та щодо складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110070000/2014/00233 від 23 лютого 2015 року; визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товару №110070000/2014/300125/1 від 02 грудня 2014 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110070000/2014/00233 від 23 лютого 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У травні 2016 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 12 травня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Стрелець Т.Г.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №804/3216/15 з суду першої інстанції.

23 січня 2018 року справу №804/3216/15 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: положень статей 53, 54, 58, 60, 336, 361 Митного кодексу України, а також статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, пункту 3.10 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (затвердждений наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року N631), пунктів 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України (затвердждений наказом Міністерства фінансів України №597 від 24 травня 2012 року), просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару. Правомірність своїх дій при коригуванні митної вартості доводить із посиланням на зазначені вище нормативно-правові акти щодо оцінки ризиків митним органом, положення яких зокрема передбачають порівняння рівня заявленої митної вартості та наявної в митних органів інформації про рівень цін на такі товари, а також рівню митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови суду першої інстанції) та статті 242 цього кодексу (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови суду апеляційної інстанції) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Товариство імпортувало товар (полівінілхлорид (ПВХ) будь-яких марок та інші полімери) на умовах контракту №VIN/2012/77/1121-1 від 21 листопада 2012 року, укладеного з Компанією «Vinmar International Ltd», США, та специфікації №11 від 20 серпня 2014 року до нього (умови поставки CІF-Одеса, Інкотермс-2010).

28 листопада 2014 року року Товариством сформовано і подано до митного органу електронну митну декларацію №110070000/2014/314483 разом з пакетом документів, що підтверджують заявлену за основним методом (за ціною договору) митну вартість товару.

З необґрунтованих причин митний орган витребував додаткові документи: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) за наявності інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (та додатки до нього).

У зв'язку з отриманням відповіді Товариства про неможливість надати вказані документи, відповідач 2 грудня 2014 року прийняв спірне рішення, яким скоригував заявлену декларантом митну вартість у бік збільшення на основі наявної в нього інформації про рівень митної вартості аналогічних/подібних товарів (за резервним методом), а 23 лютого 2015 року прийняв відповідну картку відмови.

Листом №153/10/04-50-25-г від 23 січня 2015 року митний орган вищого рівня повідомив Товариство про відсутність підстав для задоволення його скарги на рішення відповідача від 2 грудня 2014 року.

Підставами для прийняття рішення про коригування митної вартості стали наявні, на думку митного органу, розбіжності у поданих документах щодо умов здійснення оплати за товар (специфікація №11 до контракту передбачала передоплату у розмірі 35% протягом 5 днів від дати її укладення та 65% - по доставці вантажу в європейський порт перевантаження, що не збігалось у числових значеннях суми згідно інвойсу №92010566 від 14 вересня 2014 року), а також щодо неможливості ідентифікації поставки з даними поданих платіжних документів. Крім того, відповідач висловив сумніви щодо не включення страхових витрат у митну вартість товару, вказав, що документи на підтвердження митної вартості повинні подаватись в перекладі на українську мову.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Товариством до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, поставка товару відбувалась на умовах CIF (Одеса), що передбачають включення вартості страхування в ціну товару, а також вартості маркування, пакування, вартості упаковки, відтак витребовування бухгалтерської документації, яка б підтверджувала факт та розмір сплати за товар є необґрунтованим, як необґрунтованими є і доводи митного органу про не підтвердження складових вартості товару.

Суди оцінили і спростували доводи митного органу про неможливість ідентифікувати проплати за товар зі спірною поставкою, встановивши, що товар поставлявся двома партіями (інвойси від 14 вересня 2014 року на суму 265 200 долларів та від 21 вересня 2014 року на суму 450 840 долларів, що в сумі збігаються з числовим значенням ціни товару за специфікацією №11 до контракту та з даними загального інвойсу від 20 серпня 2014 року - 716 040 долларів). Крім того, наданими під час митного оформлення копіями платіжних доручень (містять посилання на специфікацію №11 та на загальний інвойс від 20 серпня 2014 року) підтверджено сплату Товариством на користь контрагента суми 716 040 долларів, жодних розбіжностей судами не виявлено. Як безпідставні відхилені вимоги митного органу щодо надання перекладу документів на українську мову, оскільки відповідачем не обґрунтовано, які саме документи слід надати в перекладі та які з складових митної вартості товару такі документи зможуть підтвердити.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи обставини справи, виходили з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів (наведені з посиланням на відповідні нормативні акти) Суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №804/3612/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер