Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.08.2018 року у справі №0670/10787/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 серпня 2018 року

справа №0670/10787/11

адміністративне провадження №К/9901/8272/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Овруцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у складі судді Капинос О.В., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у складі суддів Кузьменко Л.В., Зарудяної Л.О., Іваненко Т.В., у справі № 0670/10787/11 за позовом Приватного акціонерного товариства «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» до Овруцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

07 листопада 2011 року Приватне акціонерне товариство «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Овруцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 01 червня 2011 року № 0000232301, № 0000242301, № 0000252301 та від 29 серпня 2011 року № 0000372301, № 000382301, 06 червня 2013 року № 0000494110, з мотивів безпідставності їх прийняття.

07 квітня 2015 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, позов Товариства задоволений, скасовані податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2011 року № 0000232301, № 0000242301, № 0000252301 та від 29 серпня 2011 року № 0000372301, № 0000382301, з мотивів недоведеності податковим органом складу податкових правопорушень, зазначивши про те, що висновки податкового органу побудовані на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства.

18 червня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

18 червня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувані матеріали справи №0670/10787/11 з Житомирського окружного адміністративного суду.

09 липня 2015 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у яких позивач посилаючись на правильне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та застосування до них належних норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

12 жовтня 2015 року справа №0670/10787/11 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

24 січня 2018 року справа №0670/10787/11 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/8272/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 01056244, перебуває на податковому обліку з 21 січня 1999 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у квітні-травні проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, результати якої викладені в акті перевірки від 19 травня 2011 року №140/23-01-01056244 (далі акт перевірки).

01 червня 2011 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000232301 про збільшення платнику суми зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 170389 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 42597 грн., №0000242301 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 290041 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 72510 грн., №0000252301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 922000 грн. За результатами адміністративного оскарження керівником податкового органу 29 серпня 2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000372301 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на 1718 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 430 грн. та № 0000382301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 795613 грн.

Щодо завищення відємного значення з податку на прибуток за 2010 рік на суму 823894 грн. (перенесення з рядка 04.9 у рядок 05.2 декларації за 2010 рік), яке призвело до збільшення податку на суму 170389 грн.

Відємне значення дорівнює 20 відсоткам від суми від'ємного значення в розмірі 4119469 грн., яке утворилося у платника станом на 01 січня 2010 року, відповідно змін до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції Закону України від 20 травня 2010 року №2275-VI, за наслідками попередніх документальних перевірок, за якими податковим органом податкові повідомлення-рішення не видавались.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за результатами якого дійшли висновку, що жоден з перелічених цим Законом видів доходів не включає до них матеріальні цінності позивача, що були одержані ним від ліквідації (списання) основних фондів, позивачем були оприбутковані цінності, що були одержані ним внаслідок списання та розібрання основних фондів чи повернення робітниками спецодягу та здачі металолому на склад на загальну суму 8350 грн., позивач враховував наведені матеріальні цінності при визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах, що знайшло своє відображення в декларації з податку на прибуток позивача за звітний 2009 рік.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав віднесення сум отриманих від ліквідації (списання) до складу доходів.

Щодо правомірності визначення позивачем суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств в розмірі 3618696 грн., зазначений висновок здійснений податковим органом з посиланням на матеріали попередньої документальної перевірки (акт від 11 березня 2009 року №128/23-01-01056244), відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 3618696 грн., до складу якої входять завищення позивачем суми валових витрат 2008 року на суму курсових різниць, що припадають на суми заборгованості за кредитом в розмірі 4032463 грн., заниження суми валового доходу за 2008 рік на суму 78656 грн. внаслідок реалізації позивачем продукції на експорт за цінами нижчими від цін, що визначені у висновках Державного гемологічного центру України, заниження суми валових витрат за 2008 рік на 492423 грн.

Суди попередніх інстанцій оцінюючи спірні правовідносини у цій частині дійшли висновку про невідповідність висновків податкового органу вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Порядку складання декларації з податку на прибуток.

Стосовно зменшення задекларованих валових витрат на суму курсової різниці за заборгованістю за кредитом в розмірі 4032463 грн. (акт попередньої перевірки від 11 березня 2009 року №128/23-01-01056244) суди встановили, що позивачем за кредитним договором № 4Т1451Д від 01 липня 2008 року з КБ "Приват Банк" з позиковим лімітом 1500000 дол. США утворилась заборгованість в іноземній валюті перед кредитором, що була відображена в податковому обліку позивача в порядку підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі підпункту 1.11.1 пункту 1.11 статті 1, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дійшли підставного висновку про правомірність збільшення позивачем валових витрат на суму прибутку, отриманого внаслідок перерахунку заборгованості в іноземній валюті за зазначеним кредитним договором.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про оцінку доказів а саме, безпідставне посилання податкового органу на інформацію попереднього акту перевірки в частині порушення позивачем приписів підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 та підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки в ньому не наведено фактів порушення позивачем вказаних вимог Закону, зазначені норми при нарахуванні курсових різниць за заборгованістю в іноземній валюті до спірних правовідносин не застосовуються.

Відтак, є неприйнятним позиція податкового органу про правомірність зменшення ним валових витрат за 2008 рік на 4032463 грн. за висновками попереднього акту перевірки.

Щодо порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягає у використанні при реалізації продукції на експорт позивачем контрактних цін нижчих, ніж зазначені у висновках Державного гемологічного центру України, тобто ціни нижчі ніж звичайні, в результаті чого занижено доход від продажу товарів (робіт, послуг) за 2008 року на суму 78656 грн.

Аналізуючи норми покладені податковим органом в основу податкових правопорушень в сукупності із аналізом положень підпунктів 1.20.1, 1.20.10 пункту 1.20, статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування непрямих методів при визначенні цього податку, встановивши порушення порядку застосування цього методу відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 цього Закону.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що порушення порядку та підстав застосування звичайних цін доводить неправомірність збільшення валового доходу податковим органом на загальну суму 78656 грн.

Стосовно суми заниження валових витрат на поліпшення основних фондів за 2008 рік на 492423 грн., судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач самостійно в декларації з податку на прибуток за 2009 рік реалізував висновки акту перевірки від 11 березня 2009 року №128/23-01-01056244 про заниження валових витрат з поліпшення основних фондів за 2008 рік на 492423 грн., що доводить безпідставність доводів податкового органу у цій частині скарги.

Щодо правомірності відображення позивачем в податковому обліку результатів господарських операцій з купівлі-продажу партій феросплавів придбаних у Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", судами попередніх інстанцій встановлено, що за висновками податкового органу в першому півріччі 2010 року позивач допустив протиправне завищення валового доходу на суму 4538979 грн. та завищення валових витрат на суму 4513240 грн.

Оцінюючи спірні операції суди висновувалися на системному аналізі норм пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", аналізі укладення та виконання між позивачем та його контрагентом договорів від 05 травня 2009 року, від 05 червня 2009 року, встановили, що валові витрати в розмірі 4513239,53 грн., нараховані в результаті придбання товарів та послуг та валовий дохід в розмірі 4538978,85 грн., нарахований внаслідок продажу товару компанії "FERROST LLC" США, сформовані позивачем у зв'язку із здійсненням господарських операцій у межах власної господарської діяльності (від здійснення діяльності отриманий та задекларований дохід).

Судами також встановлено, що суми валового доходу та витрат за наведеними операціями підтверджуються всіма необхідними первинними документами складеними з дотриманням вимог законодавства.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність складу податкових правопорушень податковим органом покладених в основу висновків про завищення валового доходу та валових витрат позивачем.

Щодо правомірності відображення позивачем в податковому обліку результатів господарських операцій з купівлі-продажу партій феросплавів придбаних у Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський ГЗК", відповідач доводить завищення позивачем у 2010 році валового доходу на 10154869 грн., завищення валових витрат за 2010 рік на 9911271 грн. та 127000 грн., а також завищення податкового кредиту в жовтні 2010 року на суму 2007654 грн.

Судами попередніх інстанцій установлено укладання та виконання між позивачем та його контрагентом договорів, за якими вартість придбаної продукції, послуг зберігання, транспортно-експедиційного обслуговування, охорони та супроводження вантажу включені позивачем до складу валових витрат за 2010 рік в сумі 9911271,00 грн., сума податку на додану вартість 1982254,25 грн. включена до складу податкового кредиту жовтня 2010 року. В подальшому придбаний товар реалізований позивачем на експорт на підставі укладеного договору комісії № К-0109/10 від 01 вересня 2010 року з Закритим акціонерним товариством "Приват Інтертрейдінг", вартість товару, поставленого нерезиденту, в сумі 10154869 грн. включена до складу валового доходу позивача. Вартість послуг з реалізації продукції нерезиденту в розмірі 127000 грн. включена до складу валових витрат позивача в третьому кварталі 2010 року, а сума податку на додану вартість в розмірі 25400 грн. включена до складу податкового кредиту в жовтні 2010 року.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили системній аналіз норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1-7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", виходячи з наведеного аналізу норм законодавства та досліджень даних первинних документів, податкових накладних дійшли висновку, що позивач правомірно відобразив наведені операції в податковому обліку шляхом нарахування валових витрат в розмірі 9911271 грн. та 127000 грн., валового доходу в розмірі 10154869 грн. та податкового кредиту в розмірі 2007654 грн., який в подальшому врахований при визначенні від'ємного значення за листопад 2010 року в розмірі 795613 грн. та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 922000 грн.

З урахуванням характеру доводів податкового органу суд апеляційної інстанції здійснив узагальнюючий висновок про те, що наведені операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, що підтверджується тим, що внаслідок їх здійснення підприємством отриманий та задекларованих дохід, який перевищує витрати на придбання продукції без урахування податку на додану вартість, який додатково нараховується на ціну товару.

Правомірність відображення суми податку на додану вартість за наведеними операціями у складі податкового кредиту жовтня 2010 року підтверджується Довідкою Овруцької МДПІ від 28 січня 2011 року № 24/23-01/ 01056244, якою не встановлено порушень при нарахування податкового кредиту у жовтні 2010 року та підтверджене бюджетне відшкодування листопада 2010 року в сумі 922000 грн.

Жодний висновок судів попередніх інстанцій здійснений за результатами судового розгляду податковим органом не спростований, доводів на переконання того у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами, у касаційній скарзі не наведено. Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень рішень доводить протиправність визначення грошових зобовязань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і, як наслідок, унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Овруцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі № 0670/10787/11 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер