Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року

м. Київ

справа №461/1891/17

адміністративне провадження №К/9901/44682/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 461/1891/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра» до Львівської міської ради (далі - Міськрада), третя особа - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, про визнання протиправною та скасування ухвали, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника Міськради - Шевченко М.І.

на постанову Галицького районного суду м. Львова від 05 травня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Государського А.В. та

ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Гудима Л.Я., Шинкар Т.І., Святецького В.В., -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2017 року ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра» звернулось в суд з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати ухвалу Міськради від 02 березня 2017 року № 1610 «Про приватизацію способом продажу на аукціоні нежитлових приміщень на пл. А. Міцкевича, 6/7», якою вилучено пункт 3 додатку до ухвали Львівської міської ради від 19 березня 2015 року № 4434 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра» послалось на те, що оспорювана ухвала Міськради є протиправною та підлягає скасуванню, з огляду на те, що на підставі ухвали Міськради від 19 березня 2015 року № 4434 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» у позивача виникли правовідносини пов'язані із реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема із приватизації майна способом викупу. ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра», як суб'єкт цих правовідносин заперечує проти їх зміни чи припинення, а відтак Міськрада як орган місцевого самоврядування не могла скасовувати своє попереднє рішення чи вносити до нього зміни.

Галицький районний суд м. Львова постановою від 05 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що позивачем вчиняються дії спрямовані на реалізацію ухвали Міськради від 19 березня 2015 року №4434 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу», відтак між суб'єктами цих правовідносин виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів та такі заперечують проти їх зміни, то оспорювана ухвала Міськради, якою вилучено пункт 3 додатку до ухвали Міськради від 19 березня 2015 року № 4434 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» винесено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема статті 3 Конституції України та статті 74 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).

12 липня 2017 року представник відповідача звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 05 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних відносин пункт 30 статті 26 та положення статті 60 Закону № 280/97-ВР та не дослідили питання компетенції Міськради щодо визначення доцільності, чим обмежили законні права органу місцевого самоврядування, як власника майна вирішувати питання щодо відчуження комунального майна. Також скаржник вказує на те, що у позивача на підставі ухвали Міськради від 19 березня 2015 року № 4434 дійсно виникло право приватизації способом викупу майна, проте це право не було реалізоване, а тому Міськрада вправі змінювати нереалізовані рішення. До того ж, представник Міськради зазначив, що положення статті 74 Закону 280/97-ВР не врегульовує відносин, які склалися між сторонами, тому посилання на вказану норму судами попередніх інстанцій, є помилковим.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

23 серпня 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення позивача на вказану касаційну скаргу, в яких ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра» просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані органом місцевого самоврядування судові рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди встановили, що 26 червня 2001 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства «Кіновідеоцентр» «Кассандра», що розташований за адресою м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 на строк до 01 червня 2021 року.

Ухвалою Міськради від 19 березня 2015 року № 4434 затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу, зокрема об'єкт за адресою м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7, загальною площею 307,5 кв.м., поверховість цілісний майновий комплекс - заявник ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра» (а.с. 6-7).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2015 року у справі №914/2583/15, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України, розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу від 26 червня 2001 року №10, укладений між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля» «Кассандра»; зобов»язано ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля» «Кассандра» повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства «Кіновідеоцентр «Кассандра», розташований за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 (а.с. 62-67).

Беручи до уваги вказане судового рішення у господарській справі, Міськрадою прийнято ухвалу від 02 березня 2017 року №1610 «Про приватизацію способом продажу на аукціоні нежитлових приміщень на пл. А.Міцкевича, 6/7» (а.с. 34). Зокрема вирішено внести зміни у додаток до ухвали міської ради від 19 березня 2015 року №4434 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу», вилучивши пункт 3, та приватизувати способом продажу на аукціоні нежитлові приміщення загальною площею 307,5 кв.м. на пл. А.Міцкевича, 6/7.

Також апеляційним судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року у справі №914/744/16, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 28 лютого 2017 року, відмовлено у задоволенні позову Управління комунальної власності департаменту економічної політики Міськради до Міськради про скасування ухвали від 19 березня 2015 року в частині затвердження пункту 3 додатка до ухвали (а.с.7-21).

Цими рішеннями встановлено, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами факт незаконності прийняття Міськрадою ухвали від 19 березня 2015 року №4434 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу», а саме в частині затвердження об'єкта приватизації шляхом викупу, зазначеного у пункті 3, а також порушення прав позивача.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття постанови суду першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, яка дії з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

У цій справі між сторонами на підставі ухвали оспорюванохї ухвали Міськради виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів особи, тобто у даному випадку право ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра» на приватизацію об'єкта нерухомості шляхом викупу, оскільки на підставі пункту 3 додатку, затвердженого ухвалою Міськради від 19 березня 2015 року №4434, у позивача - виникло право приватизації способом викупу майна, що є об'єктом комунальної власності, а вилучення цього пункту оспорюваним рішенням Міськради припиняє вказане право суб'єкта господарської діяльності, проти чого він заперечує.

Крім того, в цьому випадку Міськрада, як орган місцевого самоврядування, реалізує право розпорядження комунальним майном від імені територіальної громади, а тому має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб'єктом господарських відносин.

Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (у вказаній редакції) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

З огляду на наведене на думку колегії суддів, цей позов з огляду на суб'єктний склад сторін має розглядатися в порядку господарської юрисдикції, оскільки оспорювана ухвала відповідача по суті є реалізацією волі власника на відчуження належних йому приміщень юридичній особі (ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра»).

За таких обставин, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій, розглянувши справу, не віднесену до їх юрисдикції, не можуть вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 5 частини першої стаття 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно зі статтею 354 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

Окрім цього, суд закриває провадження у справі, щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб'єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили (пункт 7).

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Львівської міської ради - Шевченко М.І. задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 05 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року скасувати, провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду