Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №825/1085/14

адміністративне провадження №К/9901/3810/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 (головуючий суддя: Лобан Д.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 (головуючий суддя: Хрімлі О.Г., судді: Ганечко О.М., Літвіна Н.М.)

у справі № 825/1085/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ічнянський молочно-консервний комбінат» (далі - позивач, ПАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило визнати протиправними дії ОДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2012 по 31.10.2012; скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2013 № 9991472201/156 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2012 року на 100100,00 грн. та № 9991462201/157 про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на 105105,00 грн. за основним платежем та 52552,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, позов задоволено: визнані протиправними дії ОДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2012 по 31.10.2012.; скасовані податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 04.11.2013: № 0001472201/156 та № 0001462201/157.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 ст. 138, пункту 198.1. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1 та 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст..ст. 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи ОДПІ дублюють акт перевірки від 23.10.2013 № 282/22-00381152, висновки якого стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено у судовому процесі, на підставі наказу начальника ОДПІ від 09.10.2013 № 219 було проведено позапланову виїзну перевірку позивача. за наслідками якої складено акт від 23.10.2013 № 282/22-00381152. Правовою підставою для здійснення перевірки було вказано підпункт 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20, пункт 75.1. підпункт 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78 ПК.

Згідно з висновками акту перевірки позивачем порушені норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, пункту 198.1. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1 та 200.2 ст. 200 ПК України: завищені витрати за 4-й квартал 2012 року на 500500,00 грн. та податковий кредит за жовтень 2012 року за наслідками нікчемного правочину з поставки від ФОП ОСОБА_2, у результаті чого занижено податок на прибуток за 4-й квартал 2012 року та завищено суму ПДВ, яка у наступному звітному (податковому) періоді зменшує суму податку, що підлягає нарахуванню за жовтень 2012 року на 100100,00 грн. Висновок про відсутність реального характеру поставки позивачу від цього постачальника товару зроблено з посиланням на відсутність інформації про наявність у ФОП ОСОБА_2 основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки.

Цими ж доводами ОДПІ обґрунтовувала свою правову позицію як у судовому процесі, так і в касаційній скарзі.

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.11.2013: № 9991472201/156 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2012 року на 100100,00 грн. та № 9991462201/157 про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на 105105,00 грн. за основним платежем та 52552,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78 цього Кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За змістом вказаних правових норм, право ОДПІ на проведення перевірки виникає у випадку наявності двох таких підстав, як: виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та не надання таким платником податків на запит контролюючого органу пояснень та їх документальні підтверджень протягом 10 робочих днів з дня його отримання.

За умов ненадання ОДПІ у судовому процесі доказів направлення на адресу позивача такого запиту, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про недоведеність з боку ОДПІ правомірності призначеної перевірки позивача, а отже суди обґрунтовано задовольнили позов у частині визнання неправомірними дій ОДПІ щодо проведення такої перевірки. Такий висновок судів зроблений із врахуванням відсутності з боку ОДПІ будь-яких доводів на спростування цих обставин або на доведення правомірності своїх дій. Не містить доводів щодо цієї частини позовних вимог також і касаційна скарга.

Крім того, судами попередніх інстанцій було зроблено правильний та юридично обґрунтований висновок про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту на підставі виписаних від імені ФОП ОСОБА_2 видаткових та податкових накладних за наслідками поставки позивачу цукру.

Такі висновки судів були зроблені на підставі оцінки доданих до матеріалів справи доказів, зокрема: копій видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, посвідчень про якість цукру. Оцінивши вказані докази суди обґрунтовано прийшли до висновку про недоведеність з боку ОДПІ правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій із поставки товару від ФОП ОСОБА_2. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень)

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу ( абзац перший пункту 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко