Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2020 року

Київ

справа №815/1510/16

адміністративне провадження №К/9901/25974/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року (суддя Марин П.П.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року (судді: Крусян А.В. (головуючий), Вербицька Н.В., Джабурія О.В.)

у справі № 815/1510/16

за позовом державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2016 року № 0000131503; стягнути на його користь з Державного бюджету України штрафні санкції у загальній сумі 1556,23 грн.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 07 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, адміністративний позов ДП «АМПУ» задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2016 року № 0000131503. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що відносно казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі - КП «Морська пошуково-рятувальна служба») станом на час проведення перевірки та виявлення відповідачем порушень податкового законодавства запису про державну реєстрацію припинення цього підприємства як завершеного факту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено, а тому відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення платником - КП «Морська пошуково-рятувальна служба» термінів сплати самостійно визначеного та узгодженого податкового зобов`язання з плати за землю (земельний податок) протягом строків, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ДП «АМПУ» повністю з огляду на правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

20 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 22 січня 2013 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» подало до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) № 9001513409 на 2013 рік.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 584 «Про реорганізацію казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», постановлено реорганізувати казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» шляхом його приєднання до державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 584 Міністерством інфраструктури України видано наказ від 05 вересня 2013 року № 665 «Про реорганізацію казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», відповідно до якого вирішено реорганізувати казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба», що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1 (код ЄДРПОУ 38017026), шляхом приєднання до ДП «АМПУ», що розташоване за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 14 (код ЄДРПОУ 38727770).

21 грудня 2015 року ревізором-інспектором відділу місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб ДПІ проведено перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок) ДП «АМПУ» за 2013, 2014, 2015 роки, за результатами якої складено акт перевірки від 21 грудня 2015 року № 9814/15-03/38727770.

Згідно з актом перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником термінів сплати самостійно визначеного та узгодженого податкового зобов`язання з плати за землю (земельний податок) протягом строків, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, відповідальність за яке передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки 13 січня 2016 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000131503, яким ДП «АМПУ» зобов`язав сплатити суму штрафу в розмірі 20 % суми грошового зобов`язання, сплаченого із затримкою (7831,15 грн), що складає 1566,23 грн.

Правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду цієї справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 755-ІV) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований статтею 107 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За положеннями статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами (частина друга).

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом (частина третя).

Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.

Пунктом 97.1 статті 97 Податкового кодексу України визначено, що під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Відповідно до підпункту 37.3.1 пункту 37.3 статті 37 Податкового кодексу України підставою для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є ліквідація юридичної особи.

За змістом статті 33 Закону № 755-ІV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі № 815/592/15 встановлено, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців КП «Морська пошуково-рятувальна служба» з 17 вересня 2013 року перебуває в стані припинення, водночас запису про державну реєстрацію припинення казенного підприємства як завершеного факту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено не було.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), що кореспондується з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відносно КП «Морська пошуково-рятувальна служба» станом на час проведення перевірки та виявлення відповідачем порушень податкового законодавства запису про державну реєстрацію припинення казенного підприємства як завершеного факту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено.

При цьому відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 158 «Про відновлення єдиної системи пошуку та рятування на морі» постановлено відмінити рішення про реорганізацію казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» шляхом його приєднання до ДП «АМПУ», відновити дію пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1069 «Про забезпечення функціонування єдиної системи пошуку і рятування на морі» та визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 584 «Про реорганізацію казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба».

Отже, зазначене свідчить про те, що правонаступництво ДП «АМПУ» прав та обов`язків КП «Морська пошуково-рятувальна служба», яке було запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 584 «Про реорганізацію казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», але фактично не реалізоване, на момент розгляду справи скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 158 «Про відновлення єдиної системи пошуку та рятування на морі».

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2016 року №0000131503 та нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення платником - КП «Морська пошуково-рятувальна служба» термінів сплати самостійно визначеного та узгодженого податкового зобов`язання з плати за землю (земельний податок), у зв`язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності доводів судів попередніх інстанцій, якими мотивовані судові рішення, та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова