Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.11.2018 року у справі №826/12487/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №826/12487/15

адміністративне провадження №К/9901/7732/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/12487/15

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві,

третя особа - ОСОБА_2,

про визнання дій протиправними, скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Вівдиченко Т.Р., суддів - Борисюк Л.П., Собківа Я.М.),

ВСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року Головне управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - ГУ ДФС України у м. Києві, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, третя особа) в якому просило:

- визнати дії Бялого М.Г. щодо винесення постанов про накладення штрафу від 26.05.2015 р., 10.06.2015 р. та закінчення виконавчого провадження від 10.06.2015 р. у ВП №45717898 протиправними;

- скасувати постанови державного виконавця Бялого М.Г. про накладення штрафу від 26.05.2015 р., 10.06.2015 р. та закінчення виконавчого провадження від 10.06.2015 р. у ВП №45717898.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

16 липня 2015 року Окружний адміністративний суд м. Києва вирішив:

- позовні вимоги Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити повністю;

- визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. щодо винесення постанов про накладення штрафу від 26.05.2015 р., 10.06.2015 р. та закінчення виконавчого провадження від 10.06.2015 р. у ВП №45717898 протиправними;

- скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. про накладення штрафу від 26.05.2015 р., 10.06.2015 р. та закінчення виконавчого провадження від 10.06.2015 р. у ВП №45717898.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

11 травня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

- апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві Бялого Максима Глібовича - задовольнити;

- постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2015 року - скасувати, а в задоволенні адміністративного позову ГУ ДФС України у місті Києві - відмовити повністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ГУ ДФС України у місті Києві, яка у січні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач просить:

- скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року;

- постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2015 року залишити в силі.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому таке рішення є незаконним.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги те, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Крім того, позивач вважає, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи не досліджено ряд суттєвих обставин по справі, що мають значення для правильного вирішення справи, що привело до порушення ст. 159 КАС України в частині законності та обґрунтованості рішення.

Третя особа надав заперечення на касаційну скаргу, в якому, просить касаційну скаргу ГУ ДФС України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року - без змін.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві перебував на виконані виконавчий лист №826/10884/14, виданий 03.12.2014 року Окружним адміністративним судом м. Києва щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у м. Києві з 08.07.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2015 року по справі №826/10884/14 замінено сторону виконавчого провадження - боржника з Головного управління Міндоходів у м. Києві на Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

13.05.2015 року державним виконавцем винесено вимогу, якою зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві виконати рішення суду, про що в строк до 22.05.2015 року повідомити відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Станом на 26.05.2015 року інформація стосовно виконання рішення суду до відділу боржником не надана, а тому, державним виконавцем 26.05.2015 року прийнято постанову про накладення штрафу на Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві у розмірі 680,00 гривень.

10.06.2015 року відповідачем прийнято другу постанову про накладення на боржника у ВП №45717898 штрафу у розмірі 1360,00 грн. за невиконання судового рішення.

Крім того, 10.06.2015 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач, вважаючи постанови про накладення штрафу та постанову про закінчення виконавчого провадження протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Конституції України.

Частина 2 статті 19 Конституції України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Стаття 1 Закону №606-XIV. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 1 статті 11 Закону № 606-XIV. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина 2 статті 25 Закону №606-XIV. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частина 2 статті 75 Закону №606-XIV. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Частина 1 статті 89 Закону №606-XIV. У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частина 2 статті 89 Закону №606-XIV. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, далі КАС України).

Частина 1 статті 71 КАС України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 159 КАС України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року, далі КАС України).

Пункт 1-2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Нормами Закону №606-XIV передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника, відповідно до статті 89 цього Закону, а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі, відповідно до статті 89 цього Закону, та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в ході примусового виконання виконавчого листа №826/10884/14, державним виконавцем законно винесено постанови про накладення на боржника штрафів у розмірі 680 грн. та 1360 гривень.

Під час виконання рішення суду державним виконавцем вчинено всі дії передбачені Законом №606-XIV, а тому 10.06.2015 року ним винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання даного виконавчого документа.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог є обґрунтованими.

Міркування і твердження позивача щодо порушення судом апеляційної інстанції статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 р.) не спростовують правильності правових висновків оскаржуваного рішення.

Доводи скаржника, які містяться в касаційній скарзі, про те, що судове рішення не виконано без поважних причин, Суд не приймає до уваги, оскільки ці доводи висновків суду та обставин справи не спростовують.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстави для його скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві- залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року в цій справі - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич