Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа №809/1504/15

адміністративне провадження № К/9901/26334/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державного підприємства «Вигодське лісове господарство»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 року (головуючий суддя Гулид Р.М., судді: Кузьмич С.М., Улицький В.З.)

у справі № 809/1504/15 (№ 876/7846/16)

за позовом Державного підприємства «Вигодське лісове господарство»

до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (правонаступник ГУ ДПС в Івано-Франківській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Державне підприємство «Вигодське лісове господарство» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (після реорганізації Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області) (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, за платежем авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 21.10.2015 року позовні вимоги задовольнив.

Скасував податкові повідомлення-рішення № 0000072200 від 28.01.2015 року, № 0000162200 та № 0000331701 від 12.03.2015 року.

Суд першої інстанції зазначив, що укладені між позивачем та його контрагентами договори виконані у повному обсязі, наявність умислу на укладання договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

В той же час рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску судом першої інстанції не досліджено.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.11.2016 року скасував постанову суду першої інстанції та виніс нову, якою в задоволені позову відмовив.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковим органом доведено правомірність прийнятих рішень.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що спірні договори були належним чином відображені у податковому обліку, жодних свідчень того, що договори та їх виконання спричинили заниження чи приховування об`єктів оподаткування податковим органом не встановлено.

Доводів щодо незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції в частині визнання правомірним рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску касаційна скарга не містить.

В запереченні на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи, аналогічні викладеним в судовому рішенні, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №19/09-05-22/22186175 від 16.01.2015 року.

Висновками акта встановлено порушення:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 168 690 грн;

- - п. 57.1 ст. 57, гл. 4 розділу ІІ та абз. 2 п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено авансовий внесок з податку на прибуток всього в сумі 344 590 грн;

- п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок всього в сумі 16 239,75 грн.

На підставі зазначеного акта податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000072200 від 28.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 210 864 грн (з яких за основним платежем 168 691 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 42 173 грн);

- податкове повідомлення-рішення №0000162200 від 12.03.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем авансові внески з податку на прибуток в розмірі 396 088 грн (з яких за основним платежем в розмірі 316 870 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 79 218 грн);

- рішення №0000331701 від 12.03.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 16 239,75 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та штрафні санкції в сумі 8 119,88 грн.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В частині визнання правомірним рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску касаційна скарга доводів не містить, отже, в цій частині судом касаційної інстанції рішення не переглядається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року встановлено їх завищення всього в сумі 1 612 662 грн по операціях з ТОВ «Мілвуд», ТОВ «Вектор Долина» щодо влаштування трель-волоків у Бистрівському лісництві та з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 щодо надання транспортних послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що згідно лісорубного квитка, виписаного підприємством 18 березня 2014 року №636 дозволяється заготівля деревини в порядку рубок головного користування по Бистрівському лісництву № кварталу 11, виділ 4,5 площею 2,5 га та № кварталу 11, виділ 4,5 площею 2,4 га. На виконання даних робіт укладені договори підряду №149 ПР та №150 ПР від 03.06.2013 року з ПП ОСОБА_3 , де підрядник зобов`язується виконати лісозаготівельні роботи по розробці головного користування та двох трель-волоків у даному кварталі.

Однак, відповідно до наданих підприємством документів до перевірки розробку трель-волоків у кварталі № 11, виділ 4,5 здійснювали ТОВ «Мілвуд», ТОВ «Вектор Долина» та ФОП ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що за результатами оперативно-розшукових заходів проведених працівників податкової міліції податковим органом отримано службові записки від 05.12.2014 року №1354/7/09-15-07- 04/5836 та від 17.12.2014 року №4533/7/09-15-07-04/6142 та пояснення ФОП ОСОБА_3 , громадян ОСОБА_4 (тракторист у ФОП ОСОБА_3 ) та ОСОБА_5 (лісоруб у ФОП ОСОБА_3 ). У наданих поясненнях зазначено, що лісозаготівля у Бистрівському лісництві № кварталу 11, виділ 4,5 проводилася ФОП ОСОБА_3 , для транспортування лісопродукції до верхнього складу влаштовано трель-волок загальною протяжністю 5 км, вказані роботи в повному об`ємі виконано працівниками та технікою ФОП ОСОБА_3 , в даному кварталі впродовж 2012-2014 років інші працівники чи інші підприємства роботи по укладанню трельованих волоків та автомобільних доріг не проводили.

Доводи касаційної скарги в цій частині полягають в тому, що за результатами співставлення даних 2013 року щодо фактичного виконання робіт по влаштуванню трель волоків у лісництвах Підприємства з даними щодо проведення рубки головного користування тощо, згідно виписаних лісорубних квитків у відповідних квадратах та відділах, розбіжностей не встановлено.

Щодо господарських операцій між підприємством та ФОП ОСОБА_1 , ПП ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Договір на надання послуг по перевезенню лісоматеріалів від 02.01.2013 року № 01 укладений між ПП ОСОБА_2 (виконавець) та підприємством (замовник) в особі директора Тимочка І.Я. (том 2 арк. с. 97).

Згідно з договором замовник зобов`язується приймати, а виконавець надати послуги по перевезенню лісоматеріалів із верхнього складу лісництв на нижній склад лісгоспу. Обов`язковою умовою оплати є надання замовнику реєстру ТТН, видаткових накладних, актів виконаних робіт та рахунків на оплату, оформлених згідно нормативних документів. Термін дії договору до 31.12.13 року.

Договір оренди транспортного засобу № 1 від 03.01.2012 року укладено між ПП ОСОБА_2 (виконавець) та підприємством (замовник) в особі директора Тимочка І.Я. (том 3 арк. с. 95-96). Предметом оренди є вантажний автомобіль Камаз АТ 9943.

Також до матеріалів справи надані акти надання послуг за вказаними договорами (том 2 арк. с. 98-108).

При аналізі умов договору від 02.01.2013 року №01 та інформації наведеної в актах виконаних робіт судом апеляційної інстанції встановлено, що описаний характер наданих послуг, згідно актів виконаних робіт, докорінно суперечить умовам укладеного договору.

Аналогічні договори оренди транспортного засобу (№ 1 від 03.01.2012 року) та надання послуг по перевезенню лісоматеріалів (№ 1 від 02.01.2013 року) укладено між підприємством (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (том 2 арк. с. 135-136 та 137).

При перевірці встановлено та не спростовано позивачем, що в товарно-транспортних накладних (шляхових листах) долучених до вищезгаданих актів наданих послуг в графі «Автопідприємство» вказано підприємство, а не ФОП ОСОБА_1 , при цьому, в бухгалтерському обліку проведених операцій відображено: Дт 91 «Загальновиробничі витрати» ;Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Станом на 31.12.2013 року кредиторська заборгованість ДП «Вигодське лісове господарство» перед ФОП ОСОБА_1 складала 13 524,68 грн.

Податковим органом скеровано вимогу до підприємства від 22.12.2014 року за №199/10/09-05-22/1834 про отримання копій первинних документів по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 , яких на дату завершення перевірки отримано не було.

Згідно листа-інформації УМВС в Івано-Франківській області за №16/1693 УМВС від 05.06.2014 року вбачається, що будь-яких зареєстрованих транспортних засобів за громадянином ОСОБА_1 1983 р. народження не рахується, як і не зареєстровано жодних вантажних автомобілів.

Крім цього, за інформацією управління Державтоінспекції УМВС в Івано-Франківській області за №16/1696 від 05.06.2014року, згідно наявних баз даних Державтоінспекції транспортні засоби з державними номерними знаками, а саме: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_16. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 у реєстраційно-екзаменаційних підрозділах не зареєстровані.

На балансі ФОП ОСОБА_1 , як свідчить відповідь УМВС в Івано-Франківській області, у періоді в якому надавалися транспортні послуги підприємству не було у власності автомобілів: Камаз НОМЕР_7 , Камаз НОМЕР_16, ЗІЛ-133ГЯ, гус.трак Т-170, Урал НОМЕР_8 , Камаз НОМЕР_9 , Урал НОМЕР_10 , Урал НОМЕР_3 , УРАЛ НОМЕР_11 , Камаз НОМЕР_9 , Камаз АТ3607, УРАЛ НОМЕР_12 , УРАЛ НОМЕР_13 , УРАЛ НОМЕР_14 , УРАЛ НОМЕР_15 і такі ним не винаймались та не орендувались. Крім того, ряд автомобілів зазначених у актах наданих послуг з номерними знаками НОМЕР_16 , НОМЕР_3 , НОМЕР_10 , НОМЕР_5 , - взагалі не зареєстровані у підрозділах ДАІ.

Згідно Інформаційних баз даних ДФС у ФОП ОСОБА_2 відсутній такий вид діяльності, як - 49_41 «Вантажний автомобільний транспорт», звіти 1ДФ щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати працівникам не подавались.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про нереальність зазначених господарських операцій.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що невідповідність актів наданих послуг умовам договору не може свідчити про відсутність факту надання послуг.

Також, позивач зазначає, що з довідки Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області від 21.10.2014 року № 07-21/73 вбачається, що ФОП ОСОБА_2 надано договори оренди транспортних засобів. Аналогічно факт надання ФОП ОСОБА_1 договорів оренди вбачається з довідки від 21.10.2014 року № 07-21/69.

Вказані довідки в матеріалах справи відсутні.

Проте, в матеріалах справи наявний акт Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області від 31.10.2014 року № 07-21/15 (том 2 арк. с. 159-183).

В акті, зокрема, зазначено, що документів на підтвердження фактичного надання послуг ФОП ОСОБА_2 до зустрічної звірки не пред`явлено, а також не надано документів, які б підтверджували оплату за оренду вищезазначеного транспорту (том. 2 арк. с. 176). Щодо ФОП ОСОБА_1 в акті зазначено, що регістри бухгалтерського обліку підприємцем не ведуться, акти взаємозвірок розрахунків до зустрічної звірки не представлено (том. 2 арк. с. 180).

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податковим органом доведено правомірність прийнятих рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243 246 250 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Вигодське лісове господарство» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 року у справі № 809/1504/15 (№ 876/7846/16) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко