Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №825/1897/14

адміністративне провадження №К/9901/4640/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (правонаступником якої є Чернігівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року (суддя Лобан Д.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року (судді: Мацедонська В.Е. (головуючий), Грищенко Т.М., Лічевецький І.О.)

у справі № 825/1897/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» (далі - ТОВ «Транс Лайн Груп») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові), в якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо зменшення ТОВ «Транс Лайн Груп» суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість всього на суму 718 063,00 грн;

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо зменшення ТОВ «Транс Лайн Груп» суми податкового кредиту на суму 524 129,00 грн;

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Транс Лайн Груп» в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі висновків, зроблених в акті про результати документальної позапланової перевірки від 03 грудня 2013 року № 859/22/35884094;

- зобов`язати ДПІ у м. Чернігові вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акта про результати документальної позапланової перевірки від 03 грудня 2013 року № 859/22/35884094;

- зобов`язати ДПІ у м. Чернігові відновити в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» дані податкової звітності ТОВ «Транс Лайн Груп» шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по березень 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо зменшення ТОВ «Транс Лайн Груп» розміру податкових зобов`язань та податкового кредиту, задекларованих позивачем у відповідних періодах, є протиправними, оскільки вчинені з порушенням встановленого порядку, а саме без прийняття податкового повідомлення-рішення. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Транс Лайн Груп» та його контрагентами, вказаними в акті перевірки, є помилковими та спростовуються первинними документами, відповідно до яких отримані від контрагентів товари/послуги пов`язані та були використані в межах господарської діяльності. Крім того позивач вказав на протиправне здійснення відповідачем коригування показників податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Транс Лайн Груп» в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок».

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 03 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року, позов ТОВ «Транс Лайн Груп» задовольнив повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що у відповідача були відсутні законні підстави для зменшення ТОВ «Транс Лайн Груп» суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість та зменшення суми податкового кредиту, а також внесення до інформаційних баз даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та «Податковий блок» змін в частині податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача за вказаний період на підставі акта перевірки, оскільки на підставі такого акта податкове повідомлення-рішення відносно позивача не приймалось та, відповідно, грошове зобов`язання не узгоджувалось.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Чернігові звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

02 жовтня 2014 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у м. Чернігові.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення / відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

16 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

04 вересня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про заміну Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на Чернігівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області.

З огляду на положення статті 52 КАС України колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області її правонаступником Чернігівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 18 листопада 2013 року до 22 листопада 2013 року ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Транс Лайн Груп» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпроторгінвест», ПП «Екобудсервіс-плюс», ТОВ «Кастом-Контракт», за серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Форкліфтспецтех», за липень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «АНВІ ГРУП» та ПАТ «Кинотехпром» та податку на прибуток підприємств за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами, за результатами якої складено акт від 03 грудня 2013 року №859/22/35884094.

У вказаному акті перевірки викладено висновки податкового органу про порушення позивачем:

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкових зобов`язань у загальній сумі 718 063,00 грн, зокрема за грудень 2010 року - 280 652,00 грн, січень 2011 року - 5224,00 грн, лютий 2011 року - 126 423,00 грн, березень 2011 року - 305 764,00 грн;

- пп. 7.2.1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено розмір податкового кредиту в загальній сумі 524 129,00 грн, зокрема за грудень 2010 року - 524 129,00 грн.

На підставі акта перевірки від 03 грудня 2013 року № 859/22/35884094 ДПІ у м. Чернігові внесено до інформаційної системи «Податковий блок» та «Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію в частині податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Транс Лайн Груп» за період з грудня 2010 року по березень 2011 року, а саме зменшено суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по контрагентам позивача до 0,0 грн.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, податкові повідомлення-рішення відповідачем не приймались.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов`язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово була висловлена Верховним Судом України у постановах від 03, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно), а також Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року (справи №№ 808/3720/14, 826/1902/15 та 813/8411/13-а відповідно).

За відсутності в матеріалах справи доказів визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення відповідного податкового контролю, як і доказів прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу зобов`язань на підставі акта перевірки від 03 грудня 2013 року №859/22/35884094, підстави для виключення з вказаних інформаційних баз контролюючих органів інформації, внесеної на підставі такого акта перевірки, відсутні, відтак внесення такої інформації до баз даних само по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не порушує права позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, у зв`язку з чим безпідставно дійшли висновку про допущене податковим органом порушення прав позивача, а тому касаційна скарга Чернігівської ОДПІ підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова