ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 червня 2018 року

справа №819/1775/17

адміністративне провадження №К/9901/49895/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фермерського господарства «Золотий жайвір» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року у складі колегії суддів Святецького В.В., Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В. у справі № 819/1775/17 за позовом фермерського господарства «Золотий жайвір» до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року фермерське господарство «Золотий жайвір» (далі - Господарство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати Наказ заступника начальника управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області Лопатинської Н.М. від 09 серпня 2017 року №1466 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки", з мотивів безпідставності його прийняття.

21 грудня 2017 року Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив, Наказ заступника начальника податкового органу від 09 серпня 2017 року №1466 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки" визнав протиправним та скасував.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції висновувався на аналізі положень пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України, яка встановлює заборону на проведення планової документальної перевірки платника податків частіше ніж один раз на один календарний рік. Враховуючи ту обставину, що податковим органом прийнято два накази, а саме 12 липня 2017 року видано наказ №1238 "Про проведення планової виїзної перевірки" та 09 серпня 2017 року видано наказ №1466 "Про проведення планової виїзної перевірки" ФГ "Золотий Жайвір", тим самим, за позицією суду першої інстанції, відповідачем порушено абзац 2 пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України. Протиправність спірного наказу суд першої інстанції також вбачав у відсутності підстав, що виразилося у невідповідності періоду проведення перевірки, визначеного планом-графіком та безпосередньо у наказі, а також його видання на підставі службової записки начальника управління аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 09 серпня 2017 року №104/19-00-14-01-15.

03 квітня 2018 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалене нове, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції встановив відповідність наказу нормам Податкового кодексу України, спростував висновки суду першої інстанції щодо порушення податковим органом абзацу 2 пункту 77.2 статті 77 цього кодексу, оскільки перевірка Господарства так і не була проведена згідно плану-графіку за первинним наказом, вказав на наявність підстави проведення перевірки та зазначення про це у самому наказі, яким є план графік проведення планових документальних перевірок на третій квартал 2017 року.

У травні 2018 року позивач, не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій Господарство посилається на неправильне застосування цим судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, повністю погоджуючись з висновками суду першої інстанції, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду судового рішення та розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

12 липня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, керуючись вимогами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та на підставі плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на третій квартал 2017 року видало наказ № 1238 ,,Про проведення документальної планової виїзної перевірки" ФГ ,,Золотий жайвір" з 31 липня 2017 року тривалістю 10 робочих днів за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2017 року.

14 липня 2017 року податковим органом надіслало керівнику ФГ ,,Золотий жайвір" рекомендованою кореспонденцією повідомлення про проведення з 31 липня 2017 року документальної планової виїзної перевірки, яке останній отримав 19 липня 2017 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням.

31 липня 2017 року посадові особи податкового органу Шуст А.В. та Книгицький В.І. склали акт за № 5053/19-00-14-01/35578504 про неможливість проведення планової виїзної документальної перевірки ФГ ,,Золотий жайвір" у зв'язку з відсутністю посадових осіб за юридичною адресою. Цим актом зазначено, що 31 липня 2017 року о 12:45 год. Шуст А.В. та Книгицький В.І. здійснили виїзд у с. Городниця Підволочиського району Тернопільської області з метою ознайомлення посадових осіб ФГ ,,Золотий жайвір" з направленнями на перевірку. За наслідками виїзду встановлено відсутність посадових осіб ФГ ,,Золотий жайвір" за юридичною адресою.

09 серпня 2017 року заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області Лопатинською Н.М. згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, статтею 77, пунктом 82.1 статі 82 Податкового кодексу України та на підставі плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на третій квартал 2017 року та службової записки начальника управління аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 09 серпня 2017 року № 104/19-00-14-01-15 видано наказ № 1466 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФГ ,,Золотий жайвір" з 10 серпня 2017 року тривалістю 10-ть робочих днів за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2017 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

За положеннями підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Право контролюючого органу проводити зокрема документальні планові виїзні перевірки закріплено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, який серед іншого визначає, що документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок передбачений статтею 77 Податкового кодексу України.

Спірним питання у межах даних правовідносин є застосування (тлумачення) положень абзацу 2 пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України, за яким платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Буквальне тлумачення цієї норми свідчить про включення платника податку (зокрема з високим ступенем ризику) до плату графіку не частіше одного разу на календарний рік, що дотримано в межах спірних правовідносин, обставини щодо включення позивача до плану графіку двічі або більше разів не встановлено судами попередніх інстанцій, а призначення перевірки з метою реалізації затвердженого плану графіку другим наказом не є тотожнім включенню платника податків до плану графіку більше одного разу на календарний рік.

Відтак, прийняття податковим органом 09 серпня 2017 року наказу про проведення перевірки № 1466 після неможливості здійснити перевірку, призначену наказом від 12 липня 2017 року № 1238, про що складено акт, не свідчить про порушення податковим органом абзацу 2 пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України, що спростовує доводи позивача в цій частині.

Щодо доводів заявника касаційної скарги щодо порушення податковим органом при винесенні спірного наказу абзацу 2 пункту 77.4 статті 77 Податкового органу України, за яким право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Положення цієї норми, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, визначають порядок вручення наказу про проведення перевірки, дотримання якого надають право на її проведення, однак прийняття акту індивідуальної дії, яким є наказ про призначення перевірки, передує діям щодо його вручення, а тому недотримання абзацу 2 пункту 77.4 статті 77 Податкового органу України не може бути істотною (безперечною) підставою для визнання наказу протиправним.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, яким є план-графік на третій квартал 2017 року та який визначений спірним наказом як підстава проведення перевірки. Невідповідність місяцю початку проведення перевірки у другому наказі (серпень) із планом-графіком (липень) не може свідчити про протиправність наказу з огляду на те, що проведення перевірки заплановано у третьому кварталі 2017 року, на який припадає і серпень місяць. Більш того, першим наказом про проведення перевірки, який реалізований шляхом виходу посадових осіб за місцем знаходження Господарства та складання акту про неможливість проведення планової виїзної перевірки у зв'язку з відсутністю посадових осіб за юридичною адресою, початком перевірки визначав 31 липня 2017 року, що збігається з планом-графіком.

Проведення податковим органом перевірки суб'єкта господарювання є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій шляхом видання наказу про її проведення в межах наданих законодавством повноважень, з метою виконання покладеної на відповідача контролюючої функції. Дотримання податковим органом положень податкового законодавства при призначенні перевірки спірним наказом на підставі затвердженого плану-графіку, що встановлено судом апеляційної інстанції, спростовує доводи заявника касаційної скарги щодо протиправності наказу.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга Господарства залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фермерського господарства «Золотий жайвір» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року у справі № 819/1775/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер