ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2020 року

Київ

справа №480/4423/18

адміністративне провадження №К/9901/19899/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Білоус О. В., Гімон М. М., здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Сумської митниці ДФС на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року (судді - Жигилій С.П., Перцова Т.С., Присяжнюк О.В.) у справі № 480/4423/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технічні рішення» до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

УСТАНОВИЛА:

В листопаді 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технічні рішення" (далі - Товариство) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 6 листопада 2018 року № UA805180/2018/000152/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 6 листопада 2018 року № UA805180/2018/00672.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що під час митного оформлення товару ним був наданий повний пакет документів, що підтверджував заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а тому спірне рішення та картка відмови є протиправними.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірного рішення відповідача та картки відмови, враховуючи наявні розбіжності у поданих декларантом (позивачем) до Митниці документах щодо одиниць виміру товару, а саме: в інвойсі від 7 вересня 2018 року № QDKR/IPSL/1804 ціну вказано за рулон, а в експортній митній декларації від 9 вересня 2018 року № 425820180000815999 - за кілограм. При цьому, позивачем не надано запитувані митним органом додаткові документи, які підтверджували б вартість ввезеного товару та містили б реквізити, необхідні для його ідентифікації, що, в свою чергу, призвело до непідтвердження визначеної декларантом митної вартості товару. З огляду на встановлення Митним кодексом України (далі - МК України) вимог, необхідних для застосування до імпортованих товарів основного методу визначення митної вартості, недотримання яких має наслідком неможливість його використання декларантом (частини 2, 9 та 21 статті 58 МК України), на думку суду першої інстанції, відповідач правомірно дійшов висновку про необхідність коригування заявленої митної вартості за другорядним методом згідно з положеннями статті 60 МК України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство звернулося з апеляційною скаргою до суду, яку постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року було задоволено, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року скасовано; позов Товариства задоволено, визнано протиправними та скасовано спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Митниці витрати Товариства зі сплати судового збору у розмірі 4405 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, на думку суду, позивачем надано Митниці всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей. З огляду на те, що на дату подання позивачем документів до Митниці оплату за товар проведено не було, позивач не мав об`єктивної можливості надати платіжні документи на вимогу контролюючого органу. При цьому, апеляційний суд вказав на те, що ненадання платіжного документа, який відсутній у декларанта, не може свідчити про неналежне виконання вимог Митниці про надання додаткових документів, як і не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. На думку апеляційного суду, відомості щодо ціни товару, які зазначені в поданому декларантом для митного оформлення товарів інвойсі, є достовірними та такими, що не можуть бути піддані сумніву митним органом.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій послався на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ненадання судом оцінки аргументам відповідача щодо розбіжностей у поданих позивачем документах щодо одиниці виміру товару, що імпортується, а також ненадання позивачем на вимогу митного органу документа про сплату митної вартості відповідного товару, оплата за який за умовами договору між позивачем та продавцем такого товару мала відбутися не пізніше 10 листопада 2018 року (тобто, в межах 10-денного строку, встановленого МК України для надання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу).

У касаційній скарзі Митниця просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження.

Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він вказав на відсутність розбіжностей у вартості імпортованих товарів, зазначеній у експортній митній декларації та інвойсі, як про це зазначає відповідач та вказав суд першої інстанції.

Так, незважаючи на той факт, що в інвойсі від 7 вересня 2018 року № QDKR/IPSL/1804 ціну одного з імпортованих товарів вказано за рулон, а в експортній митній декларації від 9 вересня 2018 року № 425820180000815999 - за кілограм, загальна вартість, кількість та вага такого товару є однаковою. Правильність застосування позивачем основного методу для визначення митної вартості імпортованих товарів (за ціною договору (контракту)) підтверджується, на думку позивача, також наданим ним до суду апеляційної інстанції платіжним дорученням від 20 листопада 2018 року про сплату за імпортований товар суми, зазначеної у спеціфікації товару до відповідного контракту.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 1 листопада 2017 року між Товариством та компанією «Qingdao Kievan Rus Treding CO., LTD» було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1710/01, відповідно до пункту 1.1 якого продавець - компанія «Qingdao Kievan Rus Treding CO., LTD» зобов`язалася продати, а позивач прийняти та оплатити теплоізоляційні матеріали, найменування та ціна яких зазначалася у Специфікаціях (а.с.19-20). За умовами оплати передбачалася 100% оплата протягом 60 днів після дати коносаменту (п. 4.1. Контракту).

На підставі зазначеного контракту та Специфікації товару Товариство отримало товар (теплоізоляційні матеріали).

Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, позивачем через представника товариства з обмеженою відповідальністю «Реал 73» (а.с.33-36) до митного поста "Центральний" Сумської митниці ДФС 6 листопада 2018 року було подано митну декларацію № UA805180/2018/021683, з метою здійснення митного оформлення вказаного товару.

Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.

З декларацією позивачем було надано документи (а.с.19-32), а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 1 листопада 2017 року № 1710/01;

- специфікація товару №4 від 6 серпня 2018 року до контракту;

- пакувальний лист (Packing list) від 7 вересня 2018 року № QDKR/IPSL/1804;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 7 вересня 2018 року № QDKR/IPSL/1804;

- коносамент (Bill of lading) від 11 вересня 2018 року № ТАО49850;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) від 4 листопада 2018 року серії А № 422800;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 10 вересня 2018 року № 18С3702Н5062/00004;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспорно - експедиційні послуги від 2 листопада 2018 року № LS-4157043;

- договір про надання послуг митного брокера від 1 серпня 2017 року;

- копія митної декларації країни відправлення від 9 вересня 2018 року № 425820180000815999;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 6 листопада 2018 року № UA805180/2018/021683.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару Митницею направлено позивачу письмову вимогу, в якій зазначено про можливе заниження митної вартості та необхідність надати додаткові документи щодо митної вартості відповідно до пункту 3 статті 53 МК України, зокрема, договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації.

На підтвердження заявленого розміру митної вартості позивач надав до Митниці проформу-інвойс від 6 серпня 2018 року № QDKR/1804 та прайс-лист.

За наслідками розгляду вказаних документів 6 листопада 2018 року відповідачем було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару, в якому з використанням другорядного методу за допомогою цінової інформації щодо імпортних операцій Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної фіскальної служби України митну вартість товару було скориговано до 1,74 USD за одиницю (кілограм); та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у оформленні товарів за визначеною основним методом та заявленою декларантом митною вартістю.

Підставою для такого коригування стали розбіжності у наданих позивачем для декларування відомостях щодо ціни товару та одиниць його виміру, а саме: в інвойсі від 7 вересня 2018 року № QDKR/IPSL/1804 ціна одного з товарів вказана за рулон, а в експортній митній декларації від 9 вересня 2018 року № 425820180000815999 - за кілограм (а.с.13). Вказані розбіжності, на думку митного органу, не було усунуто позивачем шляхом надання додаткових документів.

Позивач здійснив митне оформлення товару відповідно до ціни, визначеної відповідачем, та оскаржив вказане рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови до адміністративного суду.

Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з такого.

Відповідно до частин першої, шостої статті 54 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

З наведених положень випливає, що неподання декларантом документів, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Відповідно до матеріалів справи, оцінку яким було надано судами попередніх інстанцій, дані щодо загальної вартості, кількості та ваги імпортованого позивачем товару є однаковими як в інвойсі від 7 вересня 2018 року № QDKR/IPSL/1804 (а. с. 24), в якому ціну такого товару вказано за рулон, так і в експортній митній декларації від 9 вересня 2018 року № 425820180000815999 (а. с. 38), в якій відповідну ціну вказано за кілограм.

На переконання колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зазначені розбіжності не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару та не є законною підставою для здійснення коригування їх митної вартості відповідно до статті 55 МК України. Так, перевірка правильності розрахунку митної вартості імпортованого товару, здійсненого декларантом за основним методом, могла бути вчинена митним органом шляхом співставлення відомостей щодо ваги, кількості та загальної вартості товару, які містилися у специфікації до контракту та інвойсі, а також в експортній митній декларації, використовуючи прості математичні розрахунки.

Відповідно до приписів статті 57 МК України щодо методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що вказані розбіжності не перешкоджали встановленню митної вартості за основним методом, враховуючи відсутність розбіжностей саме у числових значеннях складових заявленої митної вартості як того вимагають приписи статей 54, 55 МК України щодо суті контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційний суд, приймаючи оскаржуване рішення, правильно застосував норми матеріального права та діяв у відповідності з процесуальними нормами.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України (тут і далі - в редакції, яка діяла на дату подачі касаційної скарги) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді О. В. Білоус

М. М. Гімон