ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 березня 2018 року

справа №819/777/17

адміністративне провадження №К/9901/4502/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у складі судді Мартиць О.І. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів Богаченка С.І., Рибачука А.І., Старунського Д.М. у справі № 819/777/17 за позовом Комунального підприємства «Тернопільводоканал» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

18 травня 2017 року Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" (далі Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі перший відповідач у справі), Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі другий відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2016 року № 0020921201, № 0020931201, № 0020941201, № 0020951201, № 0020961201, № 0020971201, № 0020981201, № 0021151201, № 0021001201, № 0020991201, № 0020751201, № 0020761201, № 0020771201, № 0020781201, № 0020481201, № 0020511201, № 0020541201, № 0020581201, № 0020361201, № 0020391201, № 0020331201, № 0020341201, № 0020401201, № 0020421201, № 0020431201, № 0020441201, № 0020461201, № 0020611201, № 0020621201, № 0020641201, № 0020661201, № 0020671201, № 0020691201, № 0020711201, № 0020721201, № 0020731201, № 0020741201, № 0020791201, № 0020801201, № 0020811201, № 0020821201, № 0020851201, № 0020871201, № 0020881201, № 0020891201, № 0020901201, № 0020911201, № 0020861201, якими до Підприємства застосовано штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, з мотивів протиправності їх прийняття, оскільки Державною фіскальною службою України протиправно утворено від'ємний баланс на рахунку Підприємства у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що в свою чергу унеможливило реєстрацію податкових накладних в межах строків, встановлених законодавством.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 09 грудня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що несвоєчасна реєстрація Підприємством податкових накладних за період з 01 жовтня 2015 року по 22 листопада 2016 року сталась у зв'язку з протиправною бездіяльністю Державної фіскальної служби України щодо незарахування на електронний рахунок Комунального підприємства "Тернопільводоканал" виділених сум субвенцій відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків від 03 липня 2015 року № 3, від 30 листопада 2015 року № 23, від 23 грудня 2015 року № 30, яка встановлена судовими рішеннями у справі 826/26189/15.

Другий відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просив скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі податковий орган виклав зміст положень пункту 201.10 статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1, пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України, пункту 13 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 № 569, при цьому, жодних мотивів стосовно того, в чому полягає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, відповідач не навів.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають, вони прийняті з додержанням норм матеріального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно установили, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних Комунального підприємства «Тернопільводоканал» за період з 01 жовтня 2015 року по 22 листопада 2016 року, результати якої оформлено актом від 28 листопада 2016 №4759/19-18-12-01 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що згідно з ІС "Єдиний реєстр податкових накладних" податкові накладні, виписані Підприємством, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість за жовтень - грудень 2015 року та січень - листопад 2016 року, перелік яких наведено в акті перевірки, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів, а саме: порушено терміни реєстрації 4788 податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 1 785 954,55 грн., що підтверджено інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних.

На підставі акта перевірки та відповідно до вимог пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України першим відповідачем 09 грудня 2016 року за порушення положень статті 201 цього Кодексу прийнято сорок вісім податкових повідомлень-рішень, якими до Підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 10%, 20%, 30%, 40% в залежності від кількості днів порушення терміну реєстрації податкових накладних, на загальну суму 444592,34 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.

Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 200-1.1, 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до Державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що складені платниками податку податкові накладні, підлягають реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних в установлені законодавством терміни, за порушення яких передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій. При цьому, платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Приписами пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України передбачено, що у разі проведення органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону України про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, термін сплати яких настав, що обліковується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до виконання в повному обсязі за коригуючими реєстрами (дана норма кореспондується з пунктом 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 № 569).

Порядок та строки врахування таких сум зменшення в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування позивачу були виділені субвенції з Державного бюджету відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків від 03 липня 2015 року № 3 - в сумі 2056577,26 грн.; відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків від 30 листопада 2015 року № 23 в сумі 1852190,64 грн.; відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків від 23 грудня 2015 року № 30 - 507082 грн.

Вказані суми субвенцій з Державного бюджету направлені позивачем на погашення заборгованості, однак такі не були зараховані Державною фіскальною службою України на рахунок позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що призвело до виникнення перешкод у реєстрації позивачем податкових накладних, зокрема, реєстрації податкових накладних, виписаних за період з жовтня 2015 року по листопад 2016 року, в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що постановами Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року в справі № 826/26189/15 визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незарахування на електронний рахунок Комунального підприємства "Тернопільводоканал" виділених сум субвенцій відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків від 03 липня 2015 року № 3, від 30 листопада 2015 року № 23, від 23 грудня 2015 року № 30 та зобов'язано Державну фіскальну службу України здійснити їх зарахування.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вищевказаними судовими рішеннями встановлено факт бездіяльності Державної фіскальної служби України, що призвело до негативного впливу на господарську діяльність позивача, а саме неможливості реєстрації податкових накладних за період з 01 жовтня 2015 року по 22 листопада 2016 року в межах граничних термінів.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В межах спірних правовідносин суди попередніх інстанцій установили, що неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації Підприємством податкових накладних відбулось з вини контролюючого органу, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, що відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі № 819/777/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

В.П.Юрченко