ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

Київ

справа №806/2241/16

адміністративне провадження №К/9901/39482/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 (суддя - О.П. Сичова) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 (колегія суддів: І.Г. Охрімчук, А.В. Жизневська, Т.С. Котік) у справі № 806/2241/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Трейд-Інвест» до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тех-Трейд-Інвест» (далі - Товариство) звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 25.10.2016 №19053/10/06-25-08-02 ОДПІ про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року податковою звітністю; зобов`язати ОДПІ визнати поданою податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року ТОВ «Тех-Трейд-Інвест» у день її фактичного отримання Житомирською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області, а саме 19.10.2016 та відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування позову товариство зазначає, що ОДПІ неправомірно не визнано податковою звітністю податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року, а тому існують правові підстави для визнання податкової звітності такою, що подана позивачем у день її фактичного отримання.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 25.10.2016 №19053/10/06-25-08-02 ОДПІ про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року податковою звітністю. Зобов`язано Житомирську об`єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області визнати поданою податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року ТОВ «ТЕХ- ТРЕЙД-ІНВЕСТ» у день її фактичного отримання Житомирською об`єднаною Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, а саме 19.10.2016.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що прийняття податкової декларації є обов`язком органу державної податкової служби, під час прийняття якої посадова особа податкового органу перевіряє лише наявність та достовірність заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а інші показники, зазначені у податковій декларації, до її прийняття перевірці не підлягають. Натомість подана декларація позивача відповідає наведеними приписам податкового законодавства, а саме містить електронні підписи керівника та товариства, - бухгалтер на підприємстві відсутній, а найменування податкового органу вписано вірно.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказується, що подана позивачем декларація не відповідає вимогам статті 48 Податкового кодексу України, зокрема в ній відсутній підпис особи за ведення бухгалтерського обліку і вказано не повне найменування податкового органу.

В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України зазначено вимогу про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що Товариство через засоби телекомунікаційного зв`язку 19.10.2016 до Житомирської ОДПІ було направлено податкову декларацію з ПДВ за вересень 2016 року, яка була в той же день прийнята контролюючим органом, що підтверджується квитанціями № 1 та № 2.

Рішенням у формі листа від 25.10.2016 «Про невизнання податкової звітності» ОДПІ повідомила позивача, що згідно п. 48.3 ст. 48, п. 49.8 ст. 49 глави 2 Розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI подана електронною поштою 20.10.2016 податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2016 року № 9198218282 не може бути визнана як податкова звітність, так як декларація не містить обов`язків реквізит - вказано недостовірний обов`язків реквізит, декларація не підписана відповідними посадовими особами підприємства.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із позовом, який був задоволений з чим погоджується Суд, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Абзацом 1 пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

За визначенням, наведеним у пункті 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Перелік обов`язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація, визначений у пункті 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими є: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.4 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з положеннями пунктів 49.10, 49.11 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Пунктом 4.13 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп`ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПА України від 14.06.2012 № 516 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що податкова звітність складається та надсилається до ЦОЕЗ в електронному вигляді з накладанням ЕЦП засобами телекомунікаційного зв`язку без додання роздрукованих оригіналів на паперових носіях відповідно до наказу ДПА України від 10.04.2008 № 233 «Про подання електронної податкової звітності».

За визначеннями, наведеними у пункті 1 розділу І Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв`язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків.

Положеннями пунктів 7.1-7.7 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, встановлено, що при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв`язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку: платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.

Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

Платником податків фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП платника податків - фізичної особи, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (за наявності);

Після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідністі електронного документа затвердженому формату (стандарту); перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним; підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС; якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС; датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що декларація з податку на додану вартість за вересень 2016 року, подана Товариством, містила усі необхідні реквізити, які передбачені пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, друга квитанція, яка засвідчує факт та час неприймання податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС, Товариству не надсилалась. Відсутність якої також підтверджено сторонами справи.

Іншими словами прийняте відповідачем рішення у формі листа «Про невизнання податкової звітності» не є рішенням, яке могло бути прийнято за наслідками відмови у прийнятті податкової звітності платником, яка подавалась в електронному вигляді. При цьому недоліки, які були вказані відповідачем у такому рішенні, могли бути визначені лише на стадії прийняття такої декларації, і їх перелік мав вказуватись в другій квитанції, чого відповідачем зроблено не було.

Таким чином, доводи ОДПІ, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду