Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.04.2018 року у справі №826/6586/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа №826/6586/16

адміністративне провадження №К/9901/45692/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Кравчука В.М., суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2017 (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 (колегія у складі суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., Чаку Є.В.) у справі №826/6586/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",

про визнання протиправними дій, скасування запису

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про заміну відповідача) до Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича щодо внесення до Державного реєстру іпотек запису № 7157935 від 25.12.2012 про державну реєстрацію зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 1306 від 25.05.2012 року та про скасування такого запису.

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. 23.03.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника позивача ОСОБА_4, в якій він просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2017, а позов - задовольнити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2018 у зазначеній справі було відкрито провадження.

5. Позивачем було заявлено клопотання про зупинення виконання рішень, в задоволенні якого ухвалою Верховного Суду від 04.04.2018 було відмовлено.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2634/0508/45-005, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 90 000,00 доларів США за відсотковою ставкою 11,9% річних та з датою остаточного повернення 08 травня 2033 року.

7. Одночасно між ВАТ «Сведбанк» та позивачем укладено іпотечний договір 2634/0508/45-005-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Б.Л., зареєстрований в реєстрі за №1436, в забезпечення належного виконання позивачем вимог банку за кредитним договором. За умовами даного договору позивачем передано в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

8. 08 травня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Б.Л. накладена заборона відчуження вказаної квартири до припинення договору іпотеки.

9. В подальшому між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстровано реєстрі, відповідно до умов якого банк продав (відступив) права вимоги та передав їх, а ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі за кредитним договором від 08 травня 2008 року № 2634/0508/45-005.

10. На підставі вказаного договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», 25 грудня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком Віктором Станіславовичем в Державному реєстрі іпотек зареєстровано обтяження (іпотеку) за реєстраційним номером 7157935 на квартиру АДРЕСА_1.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що реєстраційна дія вчинена з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки приватним нотаріусом змінено іпотекодержателя заставного майна без правових підстав.

12. Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на відсутність спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, оскільки лише з 01.01.2013 нотаріусам було надано право виконувати функції державного реєстратора, а до 2013 року нотаріуси не здійснювали формування реєстраційної справи та не направляли таку справу до органів Міністерства юстиції.

13. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» проти позову заперечив з огляду на діюче на час укладення договору купівлі-продажу законодавство, яким передбачалось, що внесення інформації про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою або відступлення прав за іпотечним договором до Державного реєстру іпотек в день укладення договору тим самим нотаріусом, який посвідчував цей договір, зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Оцінюючи доводи та заперечення сторін, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли таких висновків, що нотаріуса визначено як спеціального суб'єкта, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а з 01 січня 2013 року при вчиненні нотаріальних дій нотаріусами проводиться реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речових прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року. Щодо внесення відомостей до Державного реєстру іпотек, то належним реєстратором діючим на час внесення запису до Державного реєстру іпотек також визначено нотаріуса.

15. Оскільки зміни до законодавчих актів у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень набрали чинності з 01.01.2013, то саме з цього моменту розпочато формування нотаріусами як державними реєстраторами матеріалів реєстраційних справ та відбувається їх передача до органів державної реєстрації прав. Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що правовідносини між позивачем та приватним нотаріусом виникли до 01.01.2013, то відповідно до законодавства, що діяло на той час, нотаріуси не здійснювали формування матеріалів реєстраційної справи та не направляли їх до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (яке створено з 01.01.2013).

16. Суди попередніх інстанцій дійшли спільного висновку про відсутність правовідносин зобов'язального характеру та компетенції суб'єкта владних повноважень з боку відповідача - Головного територіального управління юстиції у місті Києві, по відношенню до позивача в межах заявлених позовних вимог.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Позивач у касаційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. З таких підстав:

А) 01 січня 2013 року набрали чинності зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які полягають у тому, що державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладено функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а беручи до уваги що реєстраційна дія була вчинена відповідачем 25 грудня 2012 року, позивач вважає, що відповідач діяв із перевищенням власних повноважень.

Б) договір купівлі-продажу права вимоги укладений між «Сведбанком» та ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2012 є документом в розумінні пп. 16 п. 27 Порядку, на підставі якого можливо вчиняти реєстрацію обтяження (зміну умов обтяження), оскільки вказаний договір не підтверджує перехід речового права - іпотеки, а спірне майно до іншої особи. В даному випадку, документом, що підтверджує перехід речового права на нерухоме майно, має бути додатковий договір або додаткова угода про внесення змін до договору іпотеки №2634/0508/45-005-Z-1 від 08 травня 2008 року, укладеного між позивачем та ВАТ «Сведбанк».

В) Суди першої та апеляційної інстанції при розгляді даної справи, дійшли передчасного висновку про відсутність правовідносин між сторонами, оскільки, зважаючи на припинення нотаріальної діяльності нотаріусом Кондратюком В.С. та неможливість його участі у якості відповідача при розгляді даної адміністративної справи, саме Головне територіальне управління юстиції у місті Києві є органом до компетенції якого належить рішення питання про усунення порушень прав ОСОБА_1.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень та закриття провадження у справі.

19. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

20. Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних.

21. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

22. Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

23. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

24. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

25. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

26. Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

27. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

28. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

29. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).

30. За правилами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

31. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

32. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

33. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

34. Враховуючи встановлені судами обставин справи, спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв'язку з невиконанням Позивачем договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача АДРЕСА_1, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

35. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 826/1656/18, від 17.04.2018 у справі № 815/6956/15, від 21.03.2018 у справі № 802/1792/17-а і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.

36. Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, Суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів. Цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини спрямовані на захист цивільного права позивача.

37. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

38. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

39. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

40. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

41. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 у справі №826/6586/16 скасувати.

Провадження у справі № №826/6586/16 закрити.

Повідомити позивачу, що справу може бути розглянуто в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб