ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №816/591/16

адміністративне провадження №К/9901/23143/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року (головуючий суддя - Бойко С.С.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Калиновський В.А., судді - Бондар В.О., Кононенко З.О.)

у справі №816/591/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростандарт - Автогаз»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року позивач звернувся в Полтавський окружний адміністративний суд з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним у встановлений законом строк та в повному обсязі сплачено суму єдиного соціального внеску, при цьому невірне зазначення рахунку при його оплаті не призвело до ненадходження відповідної суми до бюджету та не вплинуло на виконання Товариством свого обов'язку щодо своєчасної сплати єдиного соціального внеску.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 14.04.2016 №0000304106; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз" судові витрати у розмірі 1 378, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що позивачем своєчасно та в повній мірі виконано зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску за грудень 2015 року, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення відповідача.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про порушення Товариством строків сплати сум єдиного внеску.

15 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи позивач є платником єдиного соціального внеску та у 2015 році перебував на обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві.

Рішенням ДФС України від 08 грудня 2015 року №26220/6/99-99-20-04-02-15ВПП змінено основне місце обліку великого платника податків - ТОВ «Євростандарт - Автогаз», шляхом переведення його на облік до Міжрегіонального головного управління ДФС - ЦО з обслуговування великих платників (а.с. 13). Інформацію про прийняття цього рішення направлено на адресу ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області та Міжрегіонального головного управління ДФС - ЦО з обслуговування великих платників для вжиття відповідних заходів. Докази направлення зазначеного рішення на адресу позивача в матеріалах справи відсутні.

Дата взяття на облік Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростандарт - Автогаз» в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби - 01.01.2016 (а.с. 114).

13.01.2016 позивачем до контролюючого органу подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2015 року, в якому самостійно розраховано суму єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті за звітний період у розмірі 77 498, 21 грн (а.с. 15-17).

Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 651 за 15.12.2015 - 19.02.2016 у позивача обліковувалась переплата єдиного соціального внеску у розмірі 15 847 грн. 48 коп.

Платіжними дорученнями від 21.12.2015 №683 та від 06.01.2016 №721 позивач перерахував на розрахунковий рахунок 37195201011632 суму єдиного соціального внеску за грудень 2015 року у розмірі 20 219, 22 грн. та у розмірі 41 578, 67 грн. відповідно (а.с. 96-97).

З огляду на вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що позивачем своєчасно та в повній мірі виконано зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску за грудень 2015 року.

Разом з цим, 14 квітня 2016 року відповідачем прийнято рішення №0000304106 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмір 8 284 грн. 30 коп. та нараховано пеню у розмірі 82 грн. 84 коп. за період з 20.01.2016 до 22.01.2016 (а.с.8).

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, на думку колегії суддів, рішення судів першої та апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній на момент їх виникнення.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст. 1 вказаного вище Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 5, 8 статті 9 даного Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 10 та ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем своєчасно та у повному обсязі було виконано зобов'язання зі сплати ЄСВ, однак попри зміну місця обліку, Товариством здійснено його оплату на рахунок відкритий в ГУДКСУ у Полтавській області, тобто за колишнім місцем обліку.

Суд касаційної інстанції враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач був повідомлений про зміну основного місця обліку та переведення на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків та зазначає, що факт сплати позивачем сум єдиного соціального внеску на інший рахунок ГУДКСУ не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки відповідні кошти були сплачені Товариством та зараховані до Державного бюджету. Невідображення, у зв'язку з цим, факту сплати сум ЄСВ у інтегрованій картці платника, що ведеться у Центральному офісі з обслуговування великих платників, саме по собі, не може бути підставою для накладення на платника штрафу та нарахування пені.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного рішення відповідача.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова