ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

Київ

справа №810/3682/15

адміністративне провадження №К/9901/6541/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Панченко Н. Д. від 25.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Пилипенко О. Є., суддів: Глущенко Я. Б., Шелест С. Б. від
24.11.2015 у справі №810/3682/15 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" до Бородянського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним рішення,

УСТАНОВИЛ:

У серпні 2015 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Бородянського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київські області (далі - відповідач, податковий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправним і скасувати рішення відмовідача у формі листа від 31.07.2015 №400/10/20-314, яким повідомлено, що довідка платника єдиного податку четвертої групи №101/10 від 13.03.2015 вважається недійсною та підлягає обов'язковому поверненню до Бородянського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київські області, а також вказано про невизнання податковою звітністю поданих Підприємством податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку на 2015 рік по Бородянській селищній раді №9019113790 від 20.02.2015, відомостей про наявність земельних ділянок №9019113088 та №9019113235 від 20.02.2015, податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку на 2015 рік по Загальцівській сільській раді №9019115484 від 20.02.2015, відомостей про наявність земельних ділянок №9019115466 від 20.02.2015, податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку на 2015 рік по Дружнянській сільській раді №909115965 від 20.02.2015, відомостей про наявність земельних ділянок №9019115859 від 20.02.2015 та розрахунку частки сільськогосподарського виробництва за 2014 рік №9019117438 від 20.02.2015.

В обгрунтування позовних вимог підприємство посилалося на відсутність підстав для визнання недійсною довідки про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2015 рік, оскільки боргу зі сплати фіксованого сільськогосподарського податку за 2014, на наявність якого посилається відповідач, станом на 01.01.2015 не існувало. Вказана ж в листі податкова звітність була прийнята податковим органом без зауважень, що підтверджується квитанціями про прийняття, а відтак, як зазначає позивач, рішення відовідача про невизнання останньої податковою звітністю є протиправним.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2015, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, позов задоволено: визнано протиправною відмову Бородянського відділення Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області у прийнятті податкової звітності Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос", яка оформлена листом від
31.07.2015 №400/10/20-314; вважати такими, що подані у день їх фактичного отримання податковим органом податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку на 2015 рік по Бородянській селищній раді №9019113790 від 20.02.2015, відомості про наявність земельних ділянок №9019113088 та №9019113235 від 20.02.2015, податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку на 2015 рік по Загальцівській сільській раді №9019115484 від 20.02.2015, відомості про наявність земельних ділянок №9019115466 від 20.02.2015, податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку на 2015 рік по Дружнянській сільській раді №909115965 від 20.02.2015, відомості про наявність земельних ділянок №9019115859 від 20.02.2015.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про помилковість доводів податкового органу, що наявність у позивача податкового боргу у відповідності до приписів підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є підставою для відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку, оскільки зазначена норма встановлює умову, за якою суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи і ця умова не стосується підтвердження статусу такого платника. Вказали, що зміст оскаржуваного листа не містить жодних посилань на конкретні обставини невідповідності поданої позивачем податкової звітності вимогам чинного законодавства, як то відсутність та/або недостовірність окремих обов'язкових реквізитів, подання звітності не за встановленою чинним законодавством формою чи не в повному обсязі, й яка, окрім того, прийнята податковим органом без зауважень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що чинним законодавством передбачено щорічне підтвердження платником податку статусу платника єдиного податку червертої групи і у відповідності до вимог статті 291 ПК України наявність податкового боргу у платника податку є законодавчо передбаченою підставою для непідтвердження такого статусу. Крім того вказує, що позивач при надісланні податкових декларацій порушив норми податкового законодавства, оскільки у разі зміни протягом податкового (звітного) періоду у платника фіксованого сільськогосподарського податку площі сільськогосподарських угідь, останній має подати уточнюючу декларацію, а не нову, як це було зроблено позивачем.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту четвертого пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.02.2000 Підприємство зареєстроване Бородянською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа.

У лютому 2015 року позивач з метою отримання довідки про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи подав до податкового органу загальну звітну податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку на 2015 рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок №9117894 від
20.02.2015, звітну податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку на 2015 рік по Бородянській селищній раді №9019113790 від 20.02.2015, відомості про наявність земельних ділянок №9019113088 та №9019113235 від
20.02.2015, звітну податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку на 2015 рік по Загальцівській сільській раді №9019115484 від 20.02.2015, відомості про наявність земельних ділянок №9019115466 від 20.02.2015, звітну податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку на 2015 рік по Дружнянській сільській раді №909115965 від 20.02.2015, відомості про наявність земельних ділянок №9019115859 від 20.02.2015, розрахунок частки сільськогосподарського виробництва за 2014 рік.

13.03.2015 року відповідачем видано довідку №101/10/118 про підтвердження Підприємству статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2015 рік.

Листом від 07.08.2019 податковий орган повідомив позивача про неможливість перебування платником єдиного податку червертої групи з огляду на наявність станом на 01.01.2015 податкового боргу у розмірі 4661,17 гривень, у зв'язку з чим вказав на недійсність довідки про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2015 рік за №101/10/18 від 31.03.2015 та невизнання як податкової звітності, поданих позивачем документів.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.

Так, відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 статті 291 ПК України (тут і далі в рекакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктів 291.2, 291.3 статті 291 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

В свою чергу згідно з положеннями підпункту 4 пункту 291.4 цієї ж статті ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

За змістом же підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

В той же час порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку врегульовано положеннями статті 299 ПК України, згідно з пунктом 299.10 якої реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених статті 299 ПК України.

Разом з тим підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено обов'язок платника єдиного податку перейти на сплату інших податків і зборів, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, у випадках наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

У даному ж випадку відповідач обмежився лише констатацією факту наявності у позивача станом на 01.01.2015 податкового боргу в сумі 4661,17 гривень, при цьому, в порушення приписів частини 2 статті 77 КАС України, не довів існування у Підприємства такого боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Що ж до доводів податкового органу стосовно правомірності прийнятого ним спірного рішення з посиланням на положення підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, відповідно до якого не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, то з цього приводу суд зазначає таке.

Абзацом другим пункту 299.11 статі 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам пункту 299.11 статі 299 ПК України у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II пункту 299.11 статі 299 ПК України. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Водночас у межах даного адміністративного процесу не здобуто доказів щодо проведення відповідачем документальної виїзної перевірки Підприємства та, відповідно, не встановлено наявності у останнього податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що у розумінні пункту
299.10 статті 299 ПК України є підставою для анулювання реєстрації платником єдиного податку, при цьому такого рішення відповідачем не приймалося.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що у податкового органу не виникло передбачених нормами чинного законодавства правових підстав для визнання недійсною довідки про підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2015 рік.

Що ж до невизнання відповідачем як податкової звітності поданих позивачем податкових декларацій, відомостей про наявність земельних ділянок та розрахунку частки сільськогосподарського виробництва за 2014 рік, суд зазначає наступне.

В силу положень підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 48.1 статті 48 ПК України та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з вимогами пункту 48.3 статті 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених пункту 48.3 статті 48 ПК України, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.7 статті 48 ПК України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених Пунктом 48.7 статті 48 ПК України.

Відповідно до пунктів 49.8, 49.9 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктів 49.8, 49.9 статті 49 ПК України. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою контролюючого органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та
48.4 ПК України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання контролюючим органом.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктом 49.10 статті 49 ПК України, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (підпункт 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 ПК України).

Отже, повноваження податкового органу не визнавати податкову звітність податковою декларацією передбачені пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, а саме: податкова звітність не визнається податковою декларацією у разі порушення будь-якої норми статті 48 Податкового кодексу України, зокрема відсутність обов'язкових реквізитів: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; місцезнаходження (місце проживання) платника податків тощо.

Судами встановлено, що після направлення позивачем засобами електронного зв'язку податкових декларацій з фіксованого сільськогосподарського податку за 2015 рік та відомостей про наявність земельних ділянок ним було отримано квитанції №2, чим підтверджено факт прийняття податковим органом податкової звітності.

Відтак, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що відповідачем не доведено факту відсутності в податкових деклараціях та відомостях про наявність земельних ділянок, поданих позивачем, обов'язкових реквізитів, а лист податкового органу від 31.07.2017 № 400/10/20-314 не містить відомостей щодо конкретних порушень правил заповнення податкової звітності та не надає змоги платнику податків самостійно усунути виявлені податковим органом порушення, що суперечить вимогам пункту 49.11 статті 49 ПК України щодо зазначення причин відмови у прийнятті звітності, що, у свою чергу, свідчить про протиправність рішення відповідача про невизнання податковою звітністю поданих позивачем документів.

За правилами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги, які по суті зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, не дають підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішення, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду