Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 826/12398/15

провадження № К/9901/6211/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Берназюка Я. О., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/12398/15

за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, треті особи: ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» про відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб;

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В.) від 14 грудня 2015 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві (далі - ПАТ) «Дельта Банк» Кадирова В. В. (далі - Уповноважена особа), треті особи: ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - ПАТ «Укргазвидобування»), в якому просив визнати неправомірними дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору поруки № П 2022390-8 від 28 листопада 2014 року та направлення повідомлення № 1657 від 07 травня 2015 року про нікчемність договору поруки № П 2022390-8 від 28 листопада 2014 року.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору поруки та направлення сторонам договору повідомлення про його нікчемність є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач вказує, що умови договору поруки не передбачали платіж або передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, що свідчить про відсутність підстав для застосування до такого договору положень ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI). Перехід до поручителя права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» є не пільгою, а правом передбаченим ст. 556 Цивільного кодексу України для будь-якого поручителя, який виконав забезпечене порукою зобов'язання.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 28 грудня 2015 року Уповноважена особа звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року, і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 грудня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. 15 січня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в яких вони просили касаційну скаргу Уповноваженої особи залиши без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - без змін.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 19 січня 2018 року касаційну скаргу Уповноваженої особи на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Дельта Банк» (кредитор) та ПАТ «Укргазвидобування» (позичальник) укладено договір кредитної лінії від 29 серпня 2013 року № ВКЛ-2022390, згідно умов якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

13. Водночас, 28 листопада 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» (кредитор) та громадянином України ОСОБА_4 (поручитель) укладено договір поруки № П 2022390-8, згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ТОВ «Укргазвидобування» (позичальник) зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390, що укладений 29 серпня 2013 року між кредитором та позичальником, за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути кредитору отриманий кредит у розмірі 79870000 грн. зі сплатою процентів у розмірі, у строки (терміни) та на умовах, зазначених у договорі кредиту та договорах про внесення змін та доповнень до договору кредиту.

14. Листом ПАТ «Дельта Банк» від 23 лютого 2015 року за вих. № 2/01-17/2226 повідомлено ОСОБА_4, що відповідно до договору поруки від 28 листопада 2014 року № П2022390-8, який виступає забезпеченням за договором кредитної лінії від 29 серпня 2013 року № ВКЛ-2022390, що укладено між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укргазвидобування», у зв'язку з невиконанням ТОВ «Укргазвидобування» зобов'язань, відповідно до вищезазначеного кредитного договору, банк в межах процедури договірного списання здійснив списання коштів з депозитного рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_1 (долари США), який відкритий в ПАТ «Дельта Банк», в рахунок погашення зобов'язання ТОВ «Укргазвидобування» у сумі, що є еквівалентною 12000000 грн.

15. 30 квітня 2015 року між ОСОБА_4 (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за договором поруки № П 2022390-8 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 Згідно умов цього Договору первісний кредитор передає новому кредитору належне йому право вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» щодо сплати 12000000 грн., яке виникло у зв'язку з виконанням первісним кредитором як поручителем за договором поруки зобов'язань ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії від 29 серпня 2013 року № ВКЛ-2022390 (з урахуванням додаткових договорів) перед ПАТ «Дельта Банк».

16. Водночас, судами встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» від 02 березня 2015 року № 51, згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

17. 11 березня 2015 року, на виконання положень ст. 38 Закону № 4452-VI Уповноваженою особою прийнято наказ від 11 березня 2015 року № 67 «Про перевірку правочинів (договорів) в ПАТ «Дельта Банк» (з урахуванням змін, внесених наказом від 23 квітня 2015 року № 270), яким наказано здійснити в ПАТ «Дельта Банк» перевірку правочинів (інших договорів), вчинених (укладених) протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, та створено для цього комісію.

18. Згідно витягу з протоколу № 1 від 29 квітня 2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, створеної згідно з наказом від 11 березня 2015 року № 67, Комісією затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори поруки), що є нікчемними згідно зі ст. 38 Закону № 4452-VI, зокрема, договір поруки від 28 листопада 2014 року № П 2022390-8, укладений між банком та фізичною особою ОСОБА_4

19. Листом від 07 травня 2015 року № 1657 Уповноважена особа повідомила ОСОБА_4 про нікчемність вказаного договору поруки від 28 листопада 2014 року № П 2022390-8.

20. Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо визнання нікчемним договору поруки та направлення повідомлення про його нікчемність, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем за даними позовними вимогами.

22. В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що дії відповідача щодо визнання нікчемним договору поруки від 28 листопада 2014 року № П 2022390-8 зачіпають права та охоронювані інтереси сторін даного договору, а саме: ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4

23. Оскільки договір відступлення права вимоги був укладений між позивачем та ОСОБА_4 30 квітня 2015 року, тобто після визнання нікчемним договору поруки від 28 листопада 2014 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір відступлення права вимоги не міг створювати будь-яких правових наслідків для позивача, а тому оскаржуваними діями відповідача права позивача не порушено.

24. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що договір поруки, укладений між позивачем та ОСОБА_4, не має ознак нікчемного правочину неплатоспроможного банку з підстав, перелічених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI. Умови договору поруки не передбачали платіж або передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, що свідчить про відсутність підстав для застосування до такого договору положень п. 7 ч. З ст. 38 Закону № 4452-VI.

25. Водночас судом апеляційної інстанції зазначено, що єдиним документом, який свідчить про прийняття відповідачем розпорядчого рішення стосовно віднесення договору поруки від 28 листопада 2014 року до нікчемних є повідомлення відповідача про нікчемність цього договору від 07 травня 2015 року, яке було зроблено та направлено сторонам цього договору після укладення між позивачем та ОСОБА_4 договору відступлення права вимоги. Право вимоги, яке виникло у поручителя внаслідок виконання договору поруки, перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги від 30 квітня 2015 року, тобто до віднесення відповідачем договору поруки до нікчемних.

26. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувані дії відповідача порушують права та інтереси позивача, що надавало йому право звернутися до суду із адміністративним позовом.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. У касаційній скарзі скаржник вказує, що правовідносини, що склалися між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виникли у площині приватноправових відносин на підставі договору про відступлення права вимоги від 30 квітня 2015 року, дійсність якого не є предметом розгляду у даній справі.

28. На думку, скаржника під час укладення договору поруки, ПАТ «Дельта Банк» було допущено порушення норм чинного законодавства України.

29. Також скаржник вказує, що жодних рішень, пов'язаних із визнанням нікчемним договору поруки від 28 листопада 2014 року № П 2022390-8, Уповноваженою особою не приймалося.

30. Скаржник вказує, що враховуючи, що договір поруки був укладений в листопаді 2014 року вже під час проблем з ліквідністю ПАТ «Дельта Банк» та неможливістю виконання ним своїх зобов'язань, а також враховуючи розмір суми, що знаходилась та була списана з рахунків ОСОБА_4, є всі підстави стверджувати, що укладений договір поруки, а також списання коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ «Укргазвидобування», відбулось з єдиною метою, а саме: з метою задоволення ОСОБА_4 своїх вимог позачергово перед іншими кредиторами ПАТ «Дельта Банк» шляхом виконання зобов'язань за удаваними договорами поруки та переведення на себе права вимоги за кредитними договорами, боржником за якими є ТОВ «Укргазвидобування».

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

32. Згідно із ч. 1, 2, 10 ст. 38 Закону № 4452-VI (у редакції на час спірних правовідносин) Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

33. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) сформулювала правовий висновок, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду зазначила також, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення відповідно до закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

35. Разом з цим, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 819/353/16) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу Уповноваженої особи у частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку (у тому числі в господарських судах). За таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

36. Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

37. Отже, встановлена правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним, а тому вимога про скасування рішення Уповноваженої особи у формі повідомлення про визнання нікчемним договору поруки від 28 листопада 2014 року № П 2022390-8, не може бути розглянута у порядку адміністративного судочинства та не підлягає судовому захисту в судах іншої юрисдикцій.

38. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15.

39. Згідно із ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.

40. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

41. За наведених обставин, та ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір щодо визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи у формі повідомлення про визнання нікчемним договору поруки не є публічно-правовим та не може бути розглянутий в судовому порядку, а тому провадження у цій адміністративній справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 238, 242, 341, 345, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі № 826/12398/15 скасувати.

Провадження в адміністративній справі № 826/12398/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, треті особи: ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» про відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб - закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді Я. О. Берназюк

О. П. Стародуб