Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.12.2018 року у справі №826/10013/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 826/10013/15

провадження № К/9901/3293/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/10013/15

за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Додусенка Володимира Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Додусенка Володимира Івановича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Кобаля М. І., Епель О. В., Карпушової О. В.) від 16 грудня 2015 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «БАНК КАМБІО» Додусенка В. І. (далі - Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до Додаткової угоди № 1 від 09 вересня 2014 року до Договору № 20-985 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів в кінці строку, без права поновлення на користь третьої особи від 09 вересня 2014 року (далі - Додаткової угоди № 1) громадянина України ОСОБА_2 із визначеною розрахунковою сумою відшкодування 3409,55 євро;

- зобов'язати Уповноважену особу надати окремим файлом до Фонду додаткову інформацію про збільшення вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до Додаткової угоди № 1 про громадянина України ОСОБА_2, із визначеною розрахунковою сумою відшкодування 3409,55 євро;

- зобов'язати Уповноважену особу включити у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до Додаткової угоди № 1 про громадянина України ОСОБА_2, із визначеною розрахунковою сумою відшкодування 3409,55 євро;

- визнати противоправною діяльність Фонду щодо не включення в реєстр вкладників для здійснення виплат відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до Додаткової угоди № 1 громадянина України ОСОБА_2, із визначеною розрахунковою сумою відшкодування 3409,55 євро;

- зобов'язати Фонд включити в реєстр вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до Додаткової угоди № 1 громадянина України ОСОБА_2, із визначеною розрахунковою сумою відшкодування 3409,55 євро;

- зобов'язати Фонд вчини дії щодо відшкодування коштів за вкладом відповідно до Додаткової угоди № 1 громадянина України ОСОБА_2, із визначеною розрахунковою сумою відшкодування 3409,55 євро.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що він має право на відшкодування грошових коштів за вкладом, гарантоване Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), однак внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків та зловживання правами Уповноваженою особою та в наслідок бездіяльності з боку Фонду, його не включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду.

Зобов'язано Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 28 грудня 2015 року Уповноважена особа звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Уповноваженої особи.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 11 січня 2018 року касаційну скаргу Уповноваженої особи на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

11. Станом на 19 грудня 2018 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_5 (вкладником), з однієї сторони, та ПАТ «БАНК КАМБІО» (банк), з іншої сторони, укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів в кінці строку, без права поповнення на користь третьої особи № 20-985 від 05 вересня 2014 року, предметом якого є прийняття від вкладника грошової суми в розмірі 4000 євро, строк розміщення вкладу складає 28 днів: з 05 вересня 2014 року по 03 жовтня 2014 року (далі - Договір № 20-985).

13. 09 вересня 2014 року між ОСОБА_2 (владник), з однієї сторони, та ПАТ «БАНК КАМБІО» (банк), з іншої сторони, укладено Додаткову угоду № 1 до Договору строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» № 20-985 від 05 вересня 2014 року.

14. Постановою Правління Національного банку України від 04 грудня 2014 року № 788 ПАТ «БАНК КАМБІО» віднесено до категорії неплатоспроможних.

15. На підставі постанови Правління Національного банку України від 04 грудня 2014 року № 782 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 04 грудня 2014 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК КАМБІО», згідно з яким з 05 грудня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «БАНК КАМБІО».

16. 27 лютого 2015 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО».

17. 02 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка В. І. строком на 1 рік з 02 березня 2015 року по 01 березня 2016 року включно.

18. 04 березня 2015 року на офіційному веб-сайті Фонду було розміщено оголошення про те, що з 06 березня 2015 року у зв'язку з початком процедури ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам цього Банку.

19. 13 березня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Уповноваженої особи із заявою, в якій просив включити його до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Позивач також просив надати Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду для включення ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників із здійсненням відповідного відшкодування коштів в межах граничного розміру відшкодування коштів.

20. Листом від 07 квітня 2015 року № 19/1132 Уповноважена особа повідомила ОСОБА_2 про те, що операції по його рахунку підпадають під ознаки, передбачені ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI, про що було повідомлено Фонд. Також позивачеві повідомлено, що наразі зареєстровано кримінальне провадження № 22015000000000082 за фактом вчинення службовими особами ПАТ «БАНК КАМБІО» злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України. Після отримання відповіді про законність операцій по рахунку позивача, Фондом будуть вжиті заходи щодо розблокування виплат та включення їх до відповідного реєстру.

21. Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо не включення його до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що Уповноваженою особою правомірно не включено ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

23. В обґрунтування такого висновку судом першої інстанції зазначено, що Уповноваженою особою надано належні докази, які підтверджують вжиття ним всіх необхідних заходів щодо виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності, як того вимагає ст. 38 Закону № 4452-VI. Зокрема, кошти на рахунок позивача надходили внаслідок так званого «дроблення» великого депозиту іншого клієнта з метою відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду.

24. Водночас, оскільки позивача не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд першої інстанції дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_2 про включення в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

25. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що Уповноваженою особою не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

26. В обґрунтування такого висновку судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували наявність причинно-наслідкового зв'язку між правочином, укладеним позивачем з ПАТ «БАНК КАМБІО», і неплатоспроможністю Банку та/або недобросовісність позивача при його укладанні чи наявність будь-яких інших правових підстав для визнання правочину нікчемним, визначених ст. 38 Закону № 4452-VI.

27. Водночас, апеляційним судом визнано необґрунтованим посилання Уповноваженої особи на те, що він, діючи у відповідності до законодавства, провів перевірку банківських операцій і звернувся до правоохоронних органів, оскільки вчинення зазначених дій, відповідно до ст. 37 Закону № 4452-VI, є правом Уповноваженої особи, реалізація якого сама по собі не є достатньою і необхідною правовою підставою для відмови особі у включенні її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

28. Разом з цим, судом апеляційної інстанції зазначено, що позовні вимоги до Фонду позивачем заявлено передчасно.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. У касаційній скарзі скаржник вказує, що згідно з Законом 4452-VI Уповноважена особа зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів, виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку. В результаті такої перевірки встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого «дроблення» з метою відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду. Законом № 4452-VI передбачено право Уповноваженої особи формувати висновок про нікчемність правочинів та повідомляти про це сторін договору, що і було реалізовано Уповноваженою особою.

30. Також скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не взято до уваги, обставини щодо наявності кримінальних проваджень.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

32. У відповідності до положень ч. 1 ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

33. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

34. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI).

35. Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

36. Аналіз зазначених норм чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства свідчить, що для отримання відшкодування фізичною особою за рахунок Фонду має бути дотримана обов'язкова умова: особа має бути вкладником та повинна мати вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

37. Пунктами 3- 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення) передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4- 6 ч. 4 ст. 26 Закону № 4452-VI, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

38. У п. 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

39. Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

40. Зміст наведених правових норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями з формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.

41. Вкладником, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

42. Отже, Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

43. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 04 грудня 2014 року № 782 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» до категорії неплатоспроможних» на рахунку ОСОБА_2, знаходилась сума 3409,55 євро.

44. Вказані кошти на рахунок позивача були зараховані 09 вересня 2014 року, тобто до прийняття Національним банком України рішення № 782 «Про віднесення ПАТ «БАНК КАМБІО» до категорії неплатоспроможних» (до 04 грудня 2014 року).

45. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов вірного висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду.

46. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

47. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) сформулювала правовий висновок, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду зазначила також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

48. Згідно з положеннями ст. 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

49. Водночас, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

50. При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15), при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення відповідно до закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

51. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати договір, укладений між позивачем та ПАТ «БАН КАМБІО» 09 вересня 2014 року, нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даного договору, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI, для невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Водночас, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність посилання Уповноваженої особи на наявність зареєстрованого кримінального провадження за фактом вчинення службовими особами ПАТ «БАНК КАМБІО» злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, як підставу для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, оскільки кримінальна справа порушена відносно посадових осіб ПАТ «БАНК КАМБІО», а не відносно позивача.

52. Що ж стосується позовних вимог про зобов'язання Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у банку за рахунок Фонду, та вчини дії щодо відшкодування коштів за вкладом відповідно до Додаткової угоди № 1 громадянина України ОСОБА_2, із визначеною розрахунковою сумою відшкодування 3409,55 євро, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх передчасність, оскільки на час виникнення спірних правовідносин був відсутній спір між позивачем та Фондом.

53. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про часткове задоволення позовних вимог.

54. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

55. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

56. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

57. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі № 826/10013/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб