Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа №810/6017/14

провадження №К/9901/1220/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Гриціва М.І., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2014 (у складі головуючого судді Панової Г.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Міщука М.С., суддів Бєлової Л.В., Гром Л.М.) у справі №810/6017/14 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області про визнання протиправними дій і бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області, в якому просив:

а) визнати протиправними діяння (дії та бездіяльність) відповідача щодо відмови вжити дієвих заходів для усунення недоліків у діяльності УПФ (зокрема, допущених внаслідок: порушення вимог законів, що регулюють питання обліку страхувальника застрахованої особи, як платника єдиного внеску; ігнорування функціональних обов'язків органу соцстрахування з адміністрування надходжень страхових коштів за конкретний період часу з 01.01.2011 до 06.04.2012);

б) зобов'язати відповідача вчинити певні дії: для забезпечення у Державному реєстрі повних та достовірних персоніфікованих даних про заробіток та страховий стаж витребувати у ТОВ фірми «Відродження Полісся» відомості про заробіток та страховий стаж ОСОБА_2 у період з 01.01.2009 по 06.04.2012 за встановленою формою;

в) зобов'язати відповідача забезпечити у встановленому законом порядку стягнення з ТОВ фірма «Відродження Полісся» суми страхових внесків та єдиного внеску, своєчасно ненарахованих та несплачених страхувальником до Пенсійного фонду на користь ОСОБА_2 (за розміром фактично невиконаного грошового зобов'язання страхувальника перед УПФУ, що зазначений у довідці ТОВ фірма «Відродження Полісся» від 20.06.2014, яка була видана позивачу на виконання судового рішення).

2. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015, у задоволенні позову відмовлено.

3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 08.06.2004 отримав свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №2103405072.

5. У період з 23.03.2007 по 06.04.2012 ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ фірма «Відродження Полісся».

6. Відповідно до листа УПФ № 1424/02 від 18.07.2014: «ТОВ фірма «Відродження Полісся» зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 19.01.1993. У період з 2009-2012 роки ТОВ фірма «Відродження Полісся» звіти розрахунків сум страхових внесків до Управління не подавало та відповідно страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за даний період не сплачувало».

7. Згідно з листом ГУПФ України у Київській області №5541/02 від 27.10.2014 ухвалою Господарського суду Київської області від 06.12.2011 у справі №Б8/180-11 ТОВ фірму «Відродження Полісся» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

8. Підставою для визнання банкрутом ТОВ фірми «Відродження Полісся» стало в тому числі і наявність заборгованості зі страхових внесках перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області у розмірі 1470631 грн.

9. Відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», видана на ім'я позивача, в ній відсутні відомості про страховий стаж та сплату страхових внесків застрахованою особою у період з 01.01.2009 по 06.04.2012.

10. Наведене стало підставою для звернення позивача до Управлінні Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області з заявою від 16.08.2014 про витребування у ТОВ фірми «Відродження Полісся» звіту розрахунків сум страхових внесків за період з 01.01.2009 по 06.04.2012.

11. На вказану заяву позивач отримав відповідь, в якій зазначено, що після завершення звітного періоду, а саме 08.04.2010 керівництву ТОВ фірма «Відродження Полісся» було надіслано повідомлення про неподання звіту у відділ персоніфікованого обліку з метою негайного усунення даного порушення. Однак зазначене повідомлення Пенсійного фонду керівництвом фірми було проігноровано. Крім того, зазначено, що зобов'язати ТОВ фірму «Відродження Полісся» надати звіт розрахунків сум страхових внесків Управління Пенсійного фонду не має правових підстав, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов'язок подачі звітності до Пенсійного фонду покладається на роботодавця.

12. Вважаючи зазначені дії, бездіяльність відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

13. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обов'язок надання до органів Пенсійного фонду звітності про страхованих осіб покладається саме на страхувальника (роботодавця). Витребування ж у страхувальника звітності для внесення до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній період не відноситься до функціональних обов'язків органів Пенсійного фонду. Також відповідачем вчинено всі необхідні дії в межах покладених на нього повноважень щодо забезпечення достовірних даних позивача в системі персоніфікованого обліку.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що відповідачем допущено бездіяльність, не вжито заходів щодо витребування у страхувальника звітності для внесення до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб в частині, що стосується ОСОБА_2 Також не вжито заходів і щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у судовому порядку. Крім того, заявник касаційної скарги наголошує, що органу Пенсійного фонду слід було діяти у спосіб, визначений ч. 3 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

15. В запереченнях на касаційну скаргу, відповідач не погоджується з касаційною скаргою, просить відмовити в її задоволенні. При цьому орган Пенсійного Фонду наводить обґрунтування, покладене в основу рішень судів попередній інстанцій, суть якого зазначена в п. 13 даного рішення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

17. Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру .

18. За змістом п. 1 ст. 14 вказаного Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці для осіб, зазначених, зокрема, у пункті 1 ст. 11 цього Закону.

19. Ч. 1, 3 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

20. Згідно з ч. 2, 6 ст. 20 зазначеного Закону обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

21. Поряд з цим, органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 10, 12 - 15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу (ч. 6 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

22. Враховуючи наведені норми, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що обов'язок надання до органу Пенсійного фонду звітності про застрахованих осіб, сплата страхових внесків покладається саме на страхувальника. Водночас персоніфікований облік надходження страхових внесків, що здійснюється органами Пенсійного фонду, можливий за умови виконання страхувальниками вказаного обов'язку.

23. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, починаючи з 01.01.2011 - дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

24. Варто зазначити, що вказаний Закон аналогічним чином врегульовував спірні правовідносини, що й Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині обов'язку страхувальників подавати до органів Пенсійного фонду звітність про застрахованих осіб, сплату страхових внесків та персоніфікованого обліку надходження страхових внесків.

25. Розділом IV Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, зокрема, функції Пенсійного Фонду, права та обов'язки Пенсійного фонду та його територіальних органів.

26. Норми статей, що містяться у вказаному IV розділі Закону не містять таких повноважень у Пенсійного Фонду чи його органів як витребування у страхувальника звітності для внесення до системи персоніфікованого обліку відомостей про страхованих осіб за попередній період, про що обґрунтовано вказано судами попередніх інстанцій.

27. При цьому судами встановлено, що відповідачем відповідно до наявних повноважень, вжито ряд заходів задля вирішення проблеми неподання ТОВ фірми «Відродження Полісся» звіту розрахунків сум страхових внесків за період з 01.01.2009 по 06.04.2012 та їх сплату.

28. Так, Управлінні Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської було надіслано арбітражному керуючому ТОВ фірма «Відродження Полісся» лист про необхідність подачі звітності про періоди роботи за колишніх найманих працівників (у тому числі і позивача за період з 01.01.2009 по 06.04.2012).

29. Також відповідач вчиняє дії по стягненню з ТОВ фірма «Відродження Полісся» заборгованості по страховим внескам в сумі 1 470631,95 грн.

30. За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про бездіяльність відповідача та невжиття ним заходів щодо витребування у ТОВ фірми «Відродження Полісся» відомостей про заробіток та страховий стаж ОСОБА_2 для внесення їх до системи персоніфікованого обліку.

31. Разом з тим, як стверджує позивач та не заперечує відповідач, 20.06.2014 арбітражним керуючим ОСОБА_3 ОСОБА_2 було видано довідку про період його роботи з 23.07.2007 по 06.04.12 в ТОВ фірма «Відродження Полісся», де відображено суми отриманої заробітної плати, страхових коштів, в тому числі єдиного соціального внеску після 01.01.2011. Вказана довідка видання на виконання рішення Славутицького міського суду Київської області у цивільні справі.

32. Ч. 3 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, у разі: ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків; неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів; якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.

33. Аналогічну норму щодо обчислення єдиного соціального внеску містить і ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

34. З урахуванням наявності у позивача вказаної довідки, виданої 20.06.2014, йому слід було б звернутись з нею до органу Пенсійного Фонду для обчислення останнім страхових внесків та єдиного соціального внеску. А у випадку відмови органу Пенсійного Фонду - звертатись за захистом порушеного права в судовому порядку з відповідними вимогами.

35. В той же час, заявлені позовні вимоги в даній справі є безпідставними, оскільки в діях чи бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області відсутня протиправність, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним та не призведе до його захисту чи поновлення.

36. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

37. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 у справі №810/6017/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя М.І. Гриців

Суддя О.П. Стародуб