ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2018 року

Київ

справа №810/5997/15

адміністративне провадження №К/9901/19665/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства «Автопрофіт»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 (судді Губська Л.В., Ісаєнко Ю.А., Федотов І.В.)

по справі № 810/5997/15

за позовом Приватного підприємства «Автопрофіт»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області

про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Приватне підприємство «Автопрофіт» (далі - позивач, ПП «Автопрофіт») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області) про зобов'язання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області внести зміни до інтегрованої картки особового рахунку ПП «Автопрофіт» по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) шляхом відображення сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за платіжним дорученням від 04.09.2015 № 1992 в сумі 2100 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 та відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2016.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що направлення позивачем до банку платіжного доручення на оплату податкових зобов'язань є необхідними та достатніми діями платника податку зі сплати податкових зобов'язань. Невідображення відомостей в зведеному обліку з податку на додану вартість в інтегрованій картці платника податку тягне за собою негативні правові наслідки для позивача.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 справу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Крім того, податковий орган не може внести зміни до інтегрованої картки платника, оскільки, дані про надходження, зокрема, податків відображаються в інтегрованій картці платника і реєстрі надходжень та повернень саме у день отримання від органів ДКС України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів. В даній справі таких відомостей до податкового органу не надходило, кошти банком фактично не перераховані.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою сплати податку, позивачем подано 04.09.2015 до ПАТ «Банк «Національні інвестиції» платіжне доручення на суму 2100,00 грн.

Банк прийняв вищевказане платіжне доручення на виконання 04.09.2015, що підтверджується відбитком штампу банка.

Позивач направив лист відповідачу 07.09.2015 №03-14/2907, яким повідомив його про сплату до бюджету податку на додану вартість в сумі 2100,00 грн., згідно платіжного доручення №1992 від 04.09.2015.

Відповідач отримав вказаного листа 07.09.2015, про що свідчить відбиток штампу на листі.

Проте, відповідачем не були вжиті заходи для внесення змін до інтегрованої картки особового рахунку позивача, у зв'язку із сплатою ним податку.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначається Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-III.

Згідно із пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Пунктом 8.1 статті 8 наведеного Закону передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Згідно із пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відтак направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними та необхідними діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

У свою чергу, механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, визначений в Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 №765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994 (далі - Порядок) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Приписами пункту 4 розділу 1 Порядку передбачено, що облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій відповідно до функціональних повноважень.

Зі змісту пункту 1 розділу 2 Порядку вбачається, що інтегровані картки платників відкриваються територіальними органами Міндоходів за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску.

Пунктом 1 розділу 4 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень: за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725.

Згідно пункту 5 розділу 4 Порядку дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету контролюючі органи відкривають платнику податків інтегровані картки, за якими відображається стан розрахунків платника з бюджетом. Відомості про сплату податкових зобов'язань платниками податків обліковуються у таких картках за даними електронних реєстрів розрахункових документів. А умовою, з якою законодавство пов'язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов'язання є отримання від Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок.

Враховуючи відсутність відповідних даних від органів Державної казначейської служби України, відповідач правомірно не відобразив дані зі сплати позивачем податку на додану вартість, а тому протиправна бездіяльність з боку відповідача відсутня.

Щодо доводів позивача , що такі дії податкового органу спричиняють для платника податків негативні наслідки у вигляді нарахування пені та штрафних санкцій, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що дії контролюючого органу щодо внесення змін до інтегрованої картки платника, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників та оперативного обліку надходжень: за податками, зборами, митними платежами та з тим, що зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Картка облікового рахунку - це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми податку, яка вже фактично сплачена, але в картці зазначена як наявна заборгованість, порушує права позивача, оскільки відображає суму неіснуючого податкового боргу. Таким чином, відображення відповідачем в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань, створює наслідки для фінансового стану позивача, а належним способом захисту порушеного права товариства є зобов'язання відповідача внести інформацію в інтегровану картку позивача про відсутність податкового боргу з податку на додану вартість.

Однак, за встановленого порядку відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов'язання, судами не встановлено порушень податковим органом, які б свідчили про протиправність дій відповідача. Відтак, такий висновок суду апеляційної інстанції не призвів до неправильного вирішення спору по суті.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Автопрофіт» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко