ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2018 року

Київ

справа №821/595/17

адміністративне провадження №К/9901/31185/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (головуючий суддя - Войтович І.І.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Косцова І.П., судді - Кравченко К.В., Кравченко К.В., Лук'янчук О.В.)

у справі №821/595/17

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року позивач звернувся в Херсонський окружний адміністративний суд з позовом до Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

На думку позивача, прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними та підлягають скасуванню. В обґрунтування позовних вимог зазначає про незаконність проведення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, з огляду на те, що всупереч вимог податкового законодавства він не був завчасно повідомлений про дату початку та місце її проведення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області від 27.01.2016 № 000371703, яким ОСОБА_2 збільшено грошове зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 4 358, 69 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 3 486, 95 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 871, 74 грн.

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області від 27.01.2016 № 0000381703, яким ОСОБА_2 визначено штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 510, 00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14 зазначили, що аналізованими нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. З огляду на вищевикладене, суди дійшли висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 27 січня 2016 року № 000371703 та № 0000381703.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про проведення перевірки, оскільки 22 вересня 2015 року податковим органом на його адресу направлено копію наказу від 21.09.25015 №957 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ФОП ОСОБА_2.» та повідомлення від 21.09.2015 №623/21-03-17-03.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 22 вересня 2015 року по 28 вересня 2015 року посадовими особами контролюючого органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 (місце проживання (податкова адреса): АДРЕСА_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012. по 31.12.2014., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.201 по 31.12.2014 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 30 вересня 2015 року №621/21-03-1703/НОМЕР_2.

Як вбачається з акту, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п. 293.3 ст. 293 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем суми єдиного податку на 3 486, 95 грн. за період з 01.01.2012 по 31.03.2012;

- п.121.1 ст. 121 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року не забезпечено зберігання книги обліку доходів та витрат.

На підставі аквта та за результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення 27 січня 2016 року:

- №000371703, яким ОСОБА_2 збільшено грошове зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 4 358, 69 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 3 486, 95 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 871, 74 грн.;

- №0000381703, яким позивачу визначено штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 510, 00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з підпунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Абзацами 1, 4 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Статтею 78 ПК України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктами 79.2, 79.3 статті 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про порушення контролюючим органом процедури повідомлення позивача про призначення та початок проведення перевірки, оскільки копію наказу про її призначення та повідомлення були направлені на його адресу лише 22.09.2015 (термін проведення перевірки з 22.09.2015 по 28.09.2015), тобто в перший день її проведення.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на порушення контролюючим органом процедури повідомлення позивача про проведення перевірки, що в свою чергу виключає правові наслідки такої.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача від 27.01.2016 № 000371703 та № 0000381703.

Така д сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 траня 2018 року у справі №809/1578/17.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова