Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа №591/1135/17

адміністративне провадження №К/9901/19988/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 25.09.2017р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У березні 2017р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

-визнати протиправними рішення відповідача від 01.02.2017р. №101618 про відмову у переведенні пенсії позивача за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2;

-зобов'язати відповідача провести переведення призначеної пенсії на загальних умовах на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі довідки прокуратури Сумської області від 17.01.2017р. №18-6зп-17 в розмірі 60% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру пенсії з 24.01.2017р., тобто з дати подання заяви до відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що у зв'язку із смертю чоловіка, який отримував пенсію згідно Закону України «Про прокуратуру», позивач звернулась до відповідача щодо призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника, проте відповідач неправомірно відмовив у такому переведенні.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 25.09.2017р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Сумського об?єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 01.02.2017р. №101618 щодо відмови у переведенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на пенсію у зв?язку із втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2

Зобов?язано Сумське об?єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести переведення призначеної пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на пенсію у зв?язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 на підставі довідки прокуратури Сумської області від 17.01.2017р. №18-6 зп-17 в розмірі 60% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру пенсії з 01.02.2017р.

З ухваленими судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII передбачено що у разі не прийняття до 1 червня 2015 року закону, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а тому з 01.06.2015р. пенсії в порядку та на умовах вищезазначеного Закону, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з квітня 1994 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років.

Чоловік позивача до моменту смерті 09.01.2017р. перебував на обліку у Сумському об'єднаному управління Пенсійного фонду України Сумської області та отримував пенсію, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991р. у розмірі 90% середньомісячного заробітку.

24.01.2017р. позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі ч. 16 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 60% від середньомісячного заробітку на одного члена сім'ї , починаючи з 24.02.2017 року до якої додала довідку прокуратури Сумської області від 17.01.2017р. №18-6 зп-17.

Рішенням відповідача від 09.02.2017р. №101618 позивачу відмовлено у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213 з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та ряду інших законів, а отже з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених цими законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213 в даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки спірні правовідносини врегульовані нормативним актом, який набрав чинності пізніше.

Так, за правилами п. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VI пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого чоловіка, має право на передбачену ч. 19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60% його середньомісячного заробітку.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують і є безпідставними, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач має право на призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60% середньомісячного (чинного) заробітку померлого годувальника, оскільки на час подання відповідної заяви досягла пенсійного віку і отримувала пенсію за вислугу років, що на підставі статей 10, 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV та п. 19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VI надає позивачу право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII передбачено що у разі не прийняття до 1 червня 2015 року закону, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» є безпідставним та висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки право на перехід на пенсію по втраті годувальника передбачено у ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VI, чинному на час звернення позивача з заявою про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області - залишити без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 25.09.2017р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук