Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №826/5322/16

адміністративне провадження №К/9901/14071/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведекон" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Кобилянського К.М. від 09.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С., Шостака О.О. від 28.07.2016 у справі №826/5322/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведекон" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про визнання нечинним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ведекон» звернувся до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 11.08.2015 №414.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року, позов залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, визначений ст. 99 КАС України, оскільки про наявність оскаржуваного рішення позивачу було відомо у серпні 2015 року.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки представником ТОВ «Ведекон» було підроблено відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції на копії оскаржуваного рішення, а тому позивач вважав, що оскаржуване рішення отримано у жовтні 2015 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Судами встановлено, що предметом позову в даній справі є оскарження рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 11.08.2015 № 414.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення отримано ТОВ «Ведекон» 14.08.2015. Дана обставина також підтверджується наданим позивачем витягом з журналу реєстрації вхідної кореспонденції та актом службового розслідування.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що недбале виконання попереднім працівником своїх посадових обов'язків, які були спрямовані на корегування дати отримання оскаржуваного рішення, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які були об'єктивно непереборними, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведекон" залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду