Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2018 року у справі №812/1536/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа № 812/1536/16

адміністративне провадження № К/9901/38707/18

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 (суддя Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017(головуючий суддя Василенко Л.А., судді: Гайдар А.В., Ханова Р.Ф.)

у справі № 812/1536/16 за позовом Луганської обласної державної адміністрації до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Луганська обласна державна адміністрація (далі - Луганська ОДА) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі ДПІ у м. Сєвєродонецку ГУ ДФС у Луганській області), в якому просила скасувати рішення від 23.11.2016 № 0013101302, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 73020,89 грн. за період з 22.07.2014 до 13.03.2015, у розмірі 62568,40 грн. за період з 21.01.2015 до 19.03.2015 та пеню у розмірі 45000,53 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2017, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017, позов задоволено, рішення від 23.11.2016 № 001310130 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску скасовано.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Сєвєродонецку ГУ ДФС у Луганській області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у м. Сєвєродонецку ГУ ДФС у Луганській області посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, що відповідно до статті 229 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

Так, відповідач зазначає, частиною дванадцятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Також, відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі, зокрема сплачувати єдиний внесок за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Однак, позивач з 22.11.2014 по 28.01.2015 не здійснив сплати єдиного внеску на рахунок ДПІ у м. Сєвєродонецку ГУ ДФС у Луганській області за основним місцем обліку.

Окрім того, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», доповнено пунктом 9-3, згідно якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилась антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Податковий орган вважає, що єдиним належним та достатнім документом, який є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, це сертифікат Торгово-промислової палати України, що відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», підтверджує настання обставин непереборної сили (форс мажор), що мали місце на території проведення антитерористичної операції. Проте, позивач не надав

Відповідач наголошує, що позивачем не надано податковому органу ні заяви про звільнення від відповідальності, пені та штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, ні сертифікату Торгово-промислової палати України.

На думку ДПІ у м. Сєвєродонецку ГУ ДФС у Луганській області, саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

У запереченнях на касаційну скаргу Луганська ОДА просить касаційний суд рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з огляду на наступні аргументи.

Позивач вважає, що позиція податкового органу не узгоджується із нормами діючого законодавства України, адже пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як спеціальна норма не містить посилання на необхідність платника єдиного внеску надавати до податкового органу сертифікат Торгово-промислової палати України для звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати єдиного внеску.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» достатньою підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених чим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, є перебування на обліку у податкових органах, розташованих на території населених пунктів. Визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України, розробленим відповідно до положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Разом із запереченнями на касаційну скаргу позивачем додано сертифікат Торгово-промислової палати України від 19.06.2017 № 7599, який засвідчує форс-мажорні обставини на території Луганської області.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, позивач зареєстрований в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 00022450, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецку ГУ ДФС у Луганській області як платник єдиного внеску.

Розпорядженням Луганської ОДА від 01.08.2014 № 2С «Про організацію роботи облдержадміністрації в умовах проведення антитерористичної операції в Луганській області» визначено тимчасовим місцезнаходженням керівництва та апарату Луганської ОДА у м. Сватове Луганської області.

Розпорядженням голови Луганської ОДА від 19.09.2014 № 10С «Про зміну тимчасового місцезнаходження облдержадміністрації в умовах проведення антитерористичної операції в Луганській області» змінено тимчасове місцезнаходження Луганської ОДА та визначено нову адресу у м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, відповідачем прийнято рішення від 23.11.2016 № 0013101302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано штраф у розмірі 73020,89 грн. за період з 22.07.2014 до 13.03.2015, штраф у розмірі 62568,40 грн. за період з 21.01.2015 до 19.03.2015, та пеню у розмірі 45000,53 грн. Факт несвоєчасної сплати сум єдиного внеску не є спірною обставиною між сторонами.

Обґрунтовуючи свою позицію ДПІ у м. Сєвєродонецку ГУ ДФС у Луганській області посилалась на положення частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» згідно якої платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади. Частиною дванадцятою статті 9 цього Закону чітко визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Стосовно застосування штрафних санкцій, відповідач керувався частиною одинадцятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10%).

Згідно вимог статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та визнається сторонами у справі, позивачем платежі в рахунок погашення зобов'язань з єдиного внеску в строк, визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» здійснені не були (реалізовані із затримкою).

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Сєвєродонецьк, де зареєстрований позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р було зупинено дію Розпорядження від 30.10.2014 № 1053-р. Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі № 826/18327/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 02.04.2015, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі було зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014№ 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р» та затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначені міста обласного значення Луганськ та Сєвєродонецьк.

У період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження від 02.12.2015 № 1275-р) в силу приписів частини 3 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р, яким міста Луганськ та Сєвєродонецьк віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Частиною 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015), згідно якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04. 2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення платника від виконання своїх обов'язав, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання обов'язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безумовною нормою, оскільки надання такої заяви відповідачу згідно з наведеними вище положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», передбачено в разі невиконання обов'язку, визначеного частиною другою статті шостої цього Закону, щодо своєчасної та в повному обсязі сплати єдиного внеску, а не в разі звільнення платника єдиного внеску від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зазначеного обов'язку.

Необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема, списання і в подальшому ненарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви має місце після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює "незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій" та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Також, суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції , що наявність або відсутність сертифікату Торгово-промислової палати також не впливає на вирішення спірних відносин, оскільки аналіз наведених вище законів та нормативно-правових актів, якими регулюються спірні відносини, дає підстави для висновку, що відповідальність у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій за невиконання обов'язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску в повному обсязі не застосовується до платників єдиного внеску за умови, якщо вони перебувають на обліку в податкових органах на території, де здійснювалася антитерористична операція. Факт знаходження підприємства-позивача на території здійснення антитерористичної операції в спірний період не є спірним.

Місто Сєвєродонецьк Луганської області, на території якого розташовані ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються, а отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Судами попередніх інстанцій правомірно застосовано положення пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно якого тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

У межах спірних відносин накладення штрафу та нарахування пені відбулося за період з 22.07.2014 до 19.03.2015, тобто за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що передбачено в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 22.07.2014 до 19.03.2015 є неправомірним.

Водночас Верховний Суд зазначає, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

З урахуванням викладених обставин, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов, визнав неправомірним рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області від 23.11.2016 № 0013101302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано штраф у розмірі 73020,89 грн. (10% до 01.01.2015) за період з 22.07.2014 до 13.03.2015; штраф у розмірі 62568,40 грн. (20% з 01.01.2015) за період з 21.01.2015 до 19.03.2015, та пеню у розмірі 45000,53 грн. (0,1 % суми недоїмки), а колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновками Луганського окружного адміністративного суду у даній справі.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду