ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2020 року

м. Київ

справа №404/1794/16-а(2-а/404/924/16)

адміністративне провадження №К/9901/39780/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Мельник В. В., судді: Чепурнов Д. В., Сафронова С. В.) від 25 жовтня 2017 року у справі № 404/1794/16 за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом до заступника начальника Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі правонаступник - Кропивницька ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області), у якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 14 березня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення та накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 700,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 14 березня 2016 року, винесену Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження по адміністративній справі закрити.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2017 року скасовано та прийнято нову. Постанову від 14 березня 2016 року серії АА № 151019, винесену заступником начальника Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області Чепур О. А., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 1 700,00 грн за порушення ч.1 ст.16315 Кодексу України про адміністративні правопорушення - визнано протиправною та скасовано. В іншій частині позову - відмовлено.

Приймаючи таке судове рішення апеляційний суд виходив з того, що проступок з формальним складом за ч. 1 ст. 16315 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є закінченим з моменту несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій згідно фіскального чека (08 липня 2014 року), а тому дії, що ставляться за вину позивачці, не можуть визначати проступок триваючим, бо не викликають перебування у протиправному стані. З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено поза межами двомісячного строку, що є підставою для скасування спірної постанови від 14 березня 2016 року.

Не погодившись із вказаним вище судовим рішенням, Кропивницька ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги Кропивницька ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області зазначає, що про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідач дізнався лише під час проведення перевірки (24 лютого 2016 року), а тому, на його думку, несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій є триваючим проступком.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 листопада 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19 травня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Як убачається з матеріалів справи, 24 лютого 2016 року головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок контролю за готівковими операціями управління аудиту Коробко В. В. проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» за адресою: просп. Комуністичний, 15, м. Кіровоград, за результатом якої складено акт від 24 лютого 2016 року № 5/11-23-14-04/23226362.

В подальшому, посадовою особою Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області складено протокол серії АА № 640966, згідно якого вбачається, що головний бухгалтер ОСОБА_1 вчинила правопорушення порядку проведення готівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), а саме: неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 299,39 грн, чим порушено п. 2.6. гл. 2 Положення від 15 грудня 2004 року № 637 «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі - Положення № 637).

На підставі вказаного вище протоколу, 14 березня 2016 року заступником начальника Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області Чепур О. А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії АА № 151019, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 1 700,00 грн за порушення ч. 1 ст. 16315 КУпАП.

Вважаючи вказану постанову податкового органу протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує, що спірним у даному випадку є питання віднесення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 16315 КУпАП, до триваючого правопорушення чи правопорушення, що носить разовий характер, для застосування ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2342 КУпАП органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані, зокрема, з порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (ст. 16315 цього Кодексу).

За п. 2.2, п. 2.6 гл. 2 Положення № 637 установлено, що підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог гл. 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Так, за приписами ч. 1 ст. 16315 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу-підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, ч. 1 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Тобто приписами ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.

Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Як вбачається зі змісту ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад правопорушення, вчиненого позивачкою, колегія суддів дійшла висновку, що порушення порядку проведення розрахунків, зокрема, несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій, є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення немає триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку (в даному випадку це дата фіскального чека - 08 липня 2014 року).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 158/286/17.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки контролюючим органом прийнято спірну постанову про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП (14 березня 2016 року), така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк