Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2019 року

Київ

справа №813/3942/17

адміністративне провадження №К/9901/62147/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Курилець А.Р., Рибачук А.І.)

у справі № 813/3942/17

за позовом Головного управління ДФС у Львівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефул Ресурс»

про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Головне управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефул Ресурс» (далі - Товариство), в якому просило застосувати арешт коштів на рахунках Товариства, що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДФС у Львівській області зазначило, що Товариство не допустило посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної згідно з наказом ГУ ДФС у Львівській області від 18.10.2017 № 4783, за наявності законних підстав для її проведення.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 28.11.2017 адміністративний позов ГУ ДФС у Львівській області задовольнив: застосував арешт коштів на рахунках Товариства, що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у контролюючого органу були наявні правові підстави для звернення до суду із даним позовом, оскільки Товариство не допустило посадових осіб ГУ ДФС у Львівській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Натомість Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.08.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ГУ ДФС у Львівській області відмовив.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що підстави для застосування арешту коштів на рахунках Товариства, що знаходяться в банку, відсутні, оскільки наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 18.10.2017 № 4783 скасовано в судовому порядку.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Львівській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що норми пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків, тому застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин норм підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, що регулює інше коло суспільних відносин (питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна), є помилковим.

Товариство не скористалося своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 18.10.2017 ГУ ДФС у Львівській області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України видало наказ № 4783 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Вессанс» за період січень 2017 року, ПП «Адітум маркет», ТОВ «Бессарабія-агро» за період січень 2017 року, ТОВ «Еко принт» за період березень 2017 року.

Також на проведення перевірки посадовій особі контролюючого органу ОСОБА_2 виписано направлення від 18.10.2017 № 7961.

18.10.2017 з метою проведення перевірки посадова особа ГУ ДФС у Львівській області здійснила вихід за податковою адресою відповідача, проте директор Товариства Хоркавий А.Б., ознайомившись із направленням та наказом про проведення перевірки, відмовився у допуску до проведення перевірки.

На цій підставі, відповідно до приписів пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України, головний державний ревізор-інспектор ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_2 склала акт відмови від допуску до проведення перевірки від 18.10.2017 №526/13-01014-10.

Посилаючись на вказані обставини, а також положення норм пункту 94.1, підпункту 94.2.3 пункту 94.2 та підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018, у справі № 813/4343/17 наказ ГУ ДФС у Львівській області від 18.10.2017 № 4783 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства визнано протиправним та скасовано.

При цьому, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 813/4343/17 відмовлено ГУ ДФС у Львівській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ГУ ДФС у Львівській області з огляду на те, що відпали підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства та, відповідно, для допуску посадових осіб позивача до проведення такої перевірки.

Доводи контролюючого органу, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, викладених у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Т.М. Шипуліна

Р.Ф. Ханова