ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа №331/6605/17(2а/331/228/2017)

провадження №К/9901/48062/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Світлицької В. М., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Чабаненко С. В. (головуючий), суддів Чумака С. Ю., Юрко І. В.

І. Суть спору

1. У вересні 2017 року Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (надалі також позивач, ЦОУПФ м. Запоріжжя) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (надалі також відповідач), у якому просило:

1.1. визнати протиправною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюрбицького А. В. від 4 вересня 2017 року ВП № 54300726 про накладення штрафу в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення суду;

1.2. скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 4 вересня 2017 року ВП № 54300726 про накладення штрафу в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення суду.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовував протиправністю спірної постанови державного виконавця, покликаючись на відсутність підстав для накладення на нього штрафних санкцій.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року (справа № 331/7111/16-а) визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя щодо відмови у задоволені заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за віком від 13 вересня 2016 року; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за віком від 13 вересня 2016 року з урахуванням даних довідки Національного банку України від 9 вересня 2016 року № 17-0008/75595 та постанов Правління Національного банку України від 10 липня 2015 року № 456 та постанови Правління Національного банку України від 1 вересня 2015 року № 572/ДСК «В» «Про затвердження розмірів посадових окладів (тарифних ставок) працівників Національного банку України».

4. Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицьким А.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 331/7111/16а від 27 червня 2017 року винесено постанову від 4 вересня 2017 року ВП № 54300726 про накладення штрафу на боржника - ЦОУПФУ м. Запоріжжя у розмірі 5100,00 гривень на користь держави.

5. Указана постанова є предметом оскарження в цій справі.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Жовтневий районний суд міста Запоріжжя постановою від 22 листопада 2017 року позов задовольнив частково та скасував постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А. В. від 4 вересня 2017 року про накладення штрафу на ЦОУПФ України м. Запоріжжя у розмірі 5100,00 гривень.

7. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2018 року скасував постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року й ухвалив рішення про відмову в позові.

8. Таке своє рішення апеляційний суд мотивував зверненням позовних вимог до неналежного відповідача та відсутністю у суду апеляційної інстанції повноважень здійснювати заміну відповідача.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

9. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

10. У касаційній скарзі автор просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши заявлені позовні вимоги повністю.

V. Оцінка Верховного Суду

11. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

12. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

13. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

14. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

15. За правилом частин першої-третьої статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Згідно з частинами першою, третьою статті 181 КАС України в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду та розгляду справи в суді першої інстанції, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

17. Аналогічні положення закріплені у частинах першій, третій статті 287 КАС України в чинній редакції, згідно з якими учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

18. Згідно з пунктом 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

19. Таким чином, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не є належним відповідачем у цій справі. Позаяк позивач оспорює бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, належним відповідачем за цим позовом повинен бути орган державної виконавчої служби, до складу якого входить відділ, бездіяльність державного виконавця якого є предметом оскарження в цій справі, а саме Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області.

20. Суд апеляційної інстанції, своєю чергою, позбавлений процесуальної можливості заміни відповідача, адже за змістом частини сьомої статті 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

21. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно застосованих нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

22. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

23. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі № 331/6605/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич