ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018 Київ К/9901/3318/17 П/811/1625/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуОлександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (Світловодського відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (суддя К.М. Притула)та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (колегія у складі суддів: Н.П. Баранник, С.В. Чабаненко, А.А. Щербак)у справі № П/811/1625/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Будова" доОлександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (Світловодського відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна фіскальна служба Українипровизнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБК Будова" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною відмову Олександрійської об'єднаної Державної податкової інспекції (Світловодського відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Будова" за серпень та вересень 2016 року з додатками 1,2,5.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови відповідача у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову Світловодським відділенням Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість позивача за звітний період "серпень" та "вересень" 2016 року та додатки до неї 1,2,5 такими, що подані 11 жовтня 2016 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем, як платником податку, дотримано обов'язок щодо направлення контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за серпень та вересень 2016 року засобами електронного зв'язку, а відповідачем не доведено наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про наявність законних підстав для неприйняття зазначеної податкової звітності.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Третя особа заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача або відзив на касаційну скаргу не надала.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 серпня 2016 року між Світловодським відділенням Олександрійської ОДПІ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБК Будова" укладено договір № 090820162 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу державної фіскальної служби засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно із пунктом 3 розділу 6 "Строк дії договору" вказаний договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

11 жовтня 2016 року позивач надсилав до органу Державної фіскальної служби податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період "серпень" 2016 року з додатками 1,2,5 та декларацію з податку на додану вартість за звітний період "вересень" 2016 року з додатками 1,2,5.

Згідно з квитанцією № 1 вказану звітність доставлено до Державної фіскальної служби України 11 жовтня 2016 року, проте документ не прийнято з відміткою "можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності".

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені Пунктом 49.1 статті 49 ПК України строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з положеннями пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, зокрема засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті (пункт 49.4 статті 49 ПК України)

Прийняття податкової декларації відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пункту 49.8 статті 49 ПК України. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з пунктом 49.11 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктом 49.11 ПК України, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді на час вжиття позивачем дій з подання звітності визначалась Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (далі - Інструкція).

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції необхідним для подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку є укладення договору з податковим органом за місцем реєстрації платника податків.

Пунктом 7.4 розділу ІІІ вказаної Інструкції встановлено, що перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно з пунктом 7.5 розділу ІІІ Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Пунктом 7.6 цього розділу Інструкції визначено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Наведені правові норми підтверджують висновок про те, що прийняття декларації, оформленої з дотриманням положень ПК України, є обов'язком податкового органу, на обліку якого перебуває платник податків. Водночас, в разі недотримання вимог щодо укладення договору про визнання електронних документів та не заповнення в звітності обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, платнику податків надсилається із зазначенням причин повідомлення та квитанція про неприйняття податкових документів в електронному вигляді.

Відтак відповідач, посилаючись лише на положення Бюджетного кодексу України без урахування вимог Податкового кодексу України та Інструкції, неправомірно відмовив позивачу у прийнятті податкової звітності.

З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій обставини дотримання позивачем вимог законодавства при заповнені відповідних реквізитів податкової декларації та чинності договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБК Будова" та Світловодським відділенням Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, про визнання електронних документів, а також те, що згідно з укладеним договором та викладеними вище положеннями законодавства обов'язок щодо прийняття звітності покладений саме на відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову та прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з частиною 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (Світловодське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.А.Васильєва С.С.Пасічник