Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.12.2018 року у справі №826/6997/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа №826/6997/15

адміністративне провадження №К/9901/43091/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Куліша Віктора Миколайовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2015 року (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (головуючий суддя Губська Л.В., судді Оксененко О.М., Федотов І.В.) у справі №826/6997/15 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Актабанк», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни (далі по тексту - відповідач-2), в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідачів відносно невключення в перелік вкладників та загальний реєстр вкладників інформації та даних щодо депозитного вкладу та нарахованих процентів за договором «Банківська класика» №В-15-17071/Т/630303 вкладника ОСОБА_2, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

зобов'язати відповідачів розглянути заяву вкладника банку ОСОБА_2 від 29 грудня 2014 року щодо включення її до переліку вкладників ПАТ «Актабанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та виплати Фондом відшкодування в межах гарантованої суми в порядку, встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб та надати обґрунтовані відповіді у письмовій формі на адресу заявника;

визнати протиправною бездіяльність ліквідатора в частині не включення до переліку вкладників ПАТ «Актабанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивача за депозитним вкладом та нарахованими процентами згідно з договором «Банківська класика» №В-15-17071/Т/630303 та Фонду в частині нездійснення виплати відповідного відшкодування в межах гарантованої суми;

зобов'язати ліквідатора вчинити дії щодо включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Актабанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню та розраховуються, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, а саме вкладу в сумі 180 000,00 грн. та нарахованих відсотків на дату призначення тимчасової адміністрації у неплатоспроможний банк;

зобов'язати Фонд вчинити дії щодо виплати позивачу вищезазначеного відшкодування в межах гарантованої суми в розмірі вкладу в сумі 180 000,00 грн. та нарахованих відсотків на дату призначення тимчасової адміністрації у неплатоспроможний банк;

притягнути ліквідатора до відповідальності за порушення порядку складання та подання відомостей до Фонду згідно з чинним законодавством України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько Юлії Вікторівни щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Актабанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько Юлію Вікторівну включити ОСОБА_2 надати до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Актабанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в межах гарантованої суми вкладу. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько Юлію Вікторівну розглянути заяву ОСОБА_2 від 29 грудня 2014 року та надати обґрунтовану відповідь на неї. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2015 року - змінено. Абзац третій резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлію Вікторівну надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Актабанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб». В іншій частині постанову суду - залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Куліш Віктор Миколайович подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що на рахунок, в тому числі і позивача, кошти були перераховані з рахунку іншої фізичної особи (ОСОБА_4.), у якого був укладений договір банківського вкладу на сум, що значно перевищує 200 000 грн., що свідчить про те, що вказана особа розбила свій вклад на декілька вкладів з метою отримання гарантованих сум відшкодування Фонду. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що відповідачем-2 не було надано позивачу повідомлення про нікчемність договору банківського вкладу є безпідставними, оскільки відповідно до приписів частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» таке повідомлення Уповноважена особа має право направити на адресу позивача протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації, а відтак відповідне право могло бути реалізоване до січня 2018 року. Наголошено на тому, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01 грудня 2014 року, яке не скасоване та не змінене, було тимчасово заблоковано виплати окремим вкладникам, а тому в діях відповідача-2 відсутні ознаки протиправної бездіяльності.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було подано пояснення на касаційну скаргу відповідача-2, в якій відповідач-1 в повному обсязі підтримав вимоги поданої Уповноваженою особою касаційної скарги.

Наголошено на тому, що на депозитний рахунок позивача всупереч приписам Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженого постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, спірні грошові кошти було перераховано з рахунку третьої особи, а не з власного банківського рахунку.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач просила залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані. Зазначено, що відповідачем-2 не наведено жодних підстав, визначених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання спірного правочину нікчемним. Судові рішення про визнання договору банківського вкладу позивача недійсним, як і судові рішення за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, відсутні. З огляду на вказане, твердження Уповноваженої особи щодо нікчемності договору банківського вкладу є припущенням. Про існування обмежень щодо здійснення банком операцій із залучення вкладів позивачу відомо не було. Наголошено на дискримінації позивача при відшкодуванні коштів по гарантованому державою вкладу та протиправному позбавленні позивача його власності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між ОСОБА_2 (вкладник) та ПАТ «Актабанк» (Банк) укладено договір банківського вкладу «Банківська класика» від 05 серпня 2014 року №В15-17071/Т/630303, за яким вкладник передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 180 000,00 грн. терміном на 3 місяці з 05 серпня 2014 року по 05 листопада 2014 року включно під 13% річних.

Відповідно до підпункту 3.4.2 пункту 3.4 договору банк зобов'язується повернути вкладнику суму вкладу в обумовлений договором строк та сплатити проценти за вкладом.

Факт внесення грошових коштів на депозитний рахунок підтверджений меморіальним ордером №116710 від 05 серпня 2014 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 16 вересня 2014 року № 576 «Про віднесення ПАТ «АКТАБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 вересня 2014 року № 90 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКТАБАНК», відповідно до якого з 17 вересня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «АКТАБАНК» Приходько Юлію Вікторівну.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15 січня 2015 року № 19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 січня 2015 року № 6 «Про початок ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Приходько Юлію Вікторівну строком на 1 рік, з 16 січня 2015 року по 15 січня 2016 року включно.

Дізнавшись про свою відсутність в переліку вкладників та загальному реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_2 зверталась до Уповноваженої особи з проханням роз'яснити про причини такого не включення та до Фонду зі скаргою на дії Уповноваженої особи.

Відповідь відповідачами надана не була.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем-2 не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Актабанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що свідчить про протиправну бездіяльність останнього. При цьому позовні вимоги до відповідача-1 щодо не включення позивача до Загального реєстру вкладників та зобов'язання виплатити відшкодування в межах суми вкладу є передчасними. Крім того, відповідач-2 протиправно не розглянув звернення позивача про надання інформації стосовно відсутності даних щодо ОСОБА_2 у реєстрі вкладників.

Змінюючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем-2 не приймалось жодного рішення про віднесення до нікчемних договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та Банком, як і не було повідомлено позивача про наявність таких обставин всупереч вимогам частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому кошти на депозитний рахунок ОСОБА_2 були внесені ще до визнання банку проблемним. В той же час, з урахуванням приписів Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09 серпня 2012 року, належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання відповідача-2 подати до Фонду додаткову інформацію про позивача

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Закону №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 16 вересня 2014 року № 576 «Про віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії неплатоспроможних» на депозитному рахунку ОСОБА_2, відкритому відповідно до укладеного з ПАТ «Актабанк» договору банківського вкладу (депозиту) «Банківська класика» від 05 серпня 2014 року №В15-17071/Т/630303 було зараховано грошові кошти у розмірі 180000 грн. відповідно до меморіального ордера № 116710 від 05 серпня 2014 року. Ці кошти були зараховані позивачем із власного банківського рахунку № НОМЕР_1 (а.с.10).

Кошти на депозитний рахунок позивача були зараховані 05 серпня 2014 року, тобто до прийняття Національним банком України Національного банку України постанови № 576 «Про віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії неплатоспроможних» та запровадження тимчасової адміністрації (до 16 вересня 2014 року).

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14), в редакції, чинній з 11 листопада 2014 року, Банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити, зокрема направлення до Фонду файлів із: переліком вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону; переліком осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку; переліком осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що ще не виконане.

Пунктом 3 розділу ІІІ Положення № 14 визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

При цьому як пунктом шостим розділу ІІ, так і пунктом шостим розділу ІІІ Положення № 14 надано право Уповноваженій особі і під час здійснення тимчасової адміністрації, і на стадії ліквідації банку подавати до Фонду зміни/додаткову інформацію стосовно вкладників.

Таким чином, протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа зобов'язана направити до Фонду три переліки вкладників відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення № 14, які в подальшому перевіряються Фондом на предмет вірності їх складення, при цьому протягом цього часу Уповноважена особа також здійснює перевірку правочинів на предмет їх нікчемності, приймає відповідні рішення про виявлення таких фактів і повідомляє про це сторін правочину.

Протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Уповноважена особа зобов'язана сформувати та подати до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Тобто, увесь масив вкладників - фізичних осіб зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку має бути віднесений до відповідного переліку, який передбачений Законом № 4452-VI та Положенням №14, при цьому Уповноважена особа за наявності відповідних правових підстав протягом усього часу ліквідації може вносити відповідну додаткову інформацію стосовно вкладників.

Разом з тим, в даному випадку відповідачем-2 фактично було проігноровано вказані приписи закону, оскільки як зазначає останній відповідно до змісту касаційної скарги, 18 листопада 2014 року Уповноваженою особою супровідним листом № 4980 надано до Фонду базу даних про вкладників, до якої було включено і позивача. Разом з тим, в подальшому, протоколом засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 250/4 від 01 грудня 2014 року Фондом було погоджено пропозицію Уповноваженої особи щодо тимчасового блокування коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ «Актабанк» згідно переліку та зобов'язано відділ організації виплат Фонду відобразити блокування у файлах «D» і «Z» Узагальненої бази даних Фонду. Вказані заходи були вчинені з метою недопущення протиправного відшкодування коштів за вкладами.

Доказів віднесення позивача до будь-якого з переліків, визначених відповідно до вищенаведених правових норм, зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку відповідачами ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було, як і не було надано доказів виявлення нікчемного правочину відповідно до приписів статті 38 Закону № 4452-VI та повідомлення про вказані обставини позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженою особою Фонду не приймалося рішення щодо нікчемності правочину неплатоспроможного банку, передбаченого у частині 3 статті 38 Закону № 4452-VI, та не встановлено, що договір банківського вкладу між позивачем та ПАТ «Актабанк» має ознаки нікчемного правочину. Позивач не повідомлявся, у зв'язку з чим його не включено до списку на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

На відповідне звернення позивача від 29 грудня 2014 року відповідачем-2 жодної відповіді надано не було, що останнім не заперечується, а відтак позивач з огляду на таку бездіяльність Уповноваженої особи перебував у стані правової невизначеності.

Разом з тим, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача-2, Уповноважена особа зобов'язана була віднести позивача як вкладника ПАТ «Актабанк» до одного із визначених законом переліків вкладників, і в разі, якщо вважала, що відповідний правочин є нікчемним, із обов'язковим зазначенням конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, якою визначено вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що законом відповідачу-2 надано право протягом періоду ліквідації банку повідомляти сторони про нікчемність договорів, визнаються колегією суддів помилковими, оскільки, не заперечуючи наявність у Уповноваженої особи такого права, відповідач-2 має також і обов'язок щодо дотримання приписів нормативно-правових актів, якими чітко визначені дії останнього на кожному з етапів виведення неплатоспроможного банку з ринку, в тому числі, і щодо відшкодування коштів за вкладами.

Відносно того, що з приводу укладеного позивачем з банком договору банківського вкладу від 05 серпня 2014 року №В15-17071/Т/630303 відповідачами прийнято рішення про тимчасове блокування коштів за рахунками вкладників, суд касаційної інстанції зазначає, що приписи Закону № 4452-VI не передбачають можливості вчинення Уповноваженою особою таких дій як блокування витрат коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

З приводу доводів заявника касаційної скарги щодо надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) депозитного рахунку іншого клієнта, а саме ОСОБА_4, на якому була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, з огляду на те, що відповідно до меморіальних ордерів та виписки по особовому рахунку ОСОБА_4 останній перевів зі свого рахунку на рахунок, в тому числі позивача, спірну суму коштів, яка підпадає під гарантовані суми відшкодування Фондом, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з'явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII.

Цим Законом частину третю статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства". Спрямованість цих законодавчих змін на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" підтверджується Пояснювальною запискою до проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (реєстраційний № 2045а від 08 червня 2015 року), який був внесений Кабінетом Міністрів України. У цій Пояснювальній записці зазначено, що проект закону спрямований на, зокрема, розширення переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти за вкладами, які мають ознаки "дроблення". Крім того, саме рішення Верховного Ради України про прийняття Закону № 629 було спрямоване на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" і це підтверджується стенограмою засідання парламенту від 16 липня 2015 року.

Фактично під «дробленням» розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, застосування відповідачами посилань на наявність факту «дроблення вкладу» з боку позивача є безпідставним.

Більш того, спірний правочин було укладено між позивачем та банком до віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії проблемних відповідно до Постанови Правління НБУ від 07 серпня 2014 року № 468/БТ, що спростовує посилання заявника касаційної скарги на те, що спірний правочин, вчинений 05 серпня 2014 року, було укладено у час дії обмежень, встановлених вказаною постановою.

З приводу посилань відповідача-1 на те, що кошти на рахунок позивача були перераховані з рахунку третьої особи (ОСОБА_4.), колегія суддів касаційного суду зазначає наступне.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 10.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція №492), якщо фізична особа не має рахунків у цьому банку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку, зокрема, фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок.

При цьому пунктом 10.12 Інструкції №492 визначено, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок.

На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Пунктом 1.2 договору банківського вкладу «Банківська класика» № В15-17071/Т/630303 від 05 серпня 2014 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Актабанк», визначено, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок мають бути внесені вкладником готівкою в касу установи Банку, або в безготівковій формі з власного карткового поточного рахунку, відкритого в Банку (а.с.9).

Слід зазначити, що відповідно до меморіального ордеру № 116710 від 05 серпня 2014 року зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок позивача № НОМЕР_2 відбулось шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_3, і це відповідає приписам пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та пункту 1.2 договору банківського вкладу № В15-17071/Т/630303 від 05 серпня 2014 року. Доказів іншого відповідачами надано не було.

Факт перерахування коштів з поточного рахунку ОСОБА_4 на поточний рахунок ОСОБА_2 відповідно до меморіального ордеру № 115337 від 05 серпня 2014 року не суперечить приписам Інструкції № 492.

При цьому, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Посилання заявника касаційної скарги на виписку по картковому рахунку ОСОБА_4, яка ніби-то підтверджує, що протягом операційного дня вказана особа як власник грошового вкладу із значною сумою подрібнював (розбивав) свій вклад на суми до 200000 грн. та відповідні подрібнені частки були внесені на рахунки інших фізичних осіб, в тому числі і позивача, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вказана виписка (а.с.49) не є первинним банківським документом, який би підтверджував вказані обставини, отже ці твердження фактично носять характер припущень з боку відповідача-2 стосовно того, що вказані кошти були залучені на депозит позивачем з метою збільшення відшкодування витрат з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського вкладу позивач отримала певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було, як і не надано доказів того, що вказаним договором передбачено отримання ОСОБА_2 на індивідуальній основі від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або інших фінансових привілеїв від банку (пункт 7 частини 4 статті 26 Закону №4452-VI).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Актабанк» до запровадження тимчасової адміністрації та навіть до визнання банку проблемним, а тому ОСОБА_2 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Актабанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорюванні дій працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Куліша Віктора Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2015 року у зміненій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі №826/6997/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду