Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 грудня 2018 року

справа №826/28024/15

адміністративне провадження №К/9901/32236/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року (колегія суддів Беспалов О.О., Губська О.А., Парінов А.Б.) у справі №826/28024/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софілайт» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконними та протиправними дій, скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Софілайт» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання дій при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів №125130013/2015/110058/2 від 12 жовтня 2015 року незаконними та протиправними, скасування рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №125130013/2015/110058/2 від 12 жовтня 2015 року.

18 травня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

07 вересня 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені, визнано протиправними дії Київської митниці Державної фіскальної служби щодо коригування митної вартості товарів, заявленої у митній декларації № 125130013/2015/409433 від 08 жовтня 2015 року та визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 125130013/2015/110058/2 від 12 жовтня 2015 року.

У вересні 2017 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу.

26 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Єрьомін А.В.) відкрито касаційне провадження та витребувано справу №826/28024/15 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

02 березня 2018 року справу №826/28024/15 передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 52, 53, 54, 55, 335, 337 Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (затверджені наказом Держмитслужби України №362 від 13 липня 2012 року), статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов, що зводяться до твердження про обов'язковість застосування АСАУР під час здійснення митного контролю, зазначає про невиконання Товариством вимог митниці про надання повного переліку витребуваних документів, доводить, що Товариством не підтверджено страхові витрати у складі митної вартості товару.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 08 жовтня 2015 року позивач з метою розмитнення товару (світлотехнічна продукція), отриманого за наслідками виконання зовнішньоекономічного контракту від 10 вересня 2014 року № CU14-02ZF, укладеного між Товариством та компанією «ZHEJIANG FIRST GROUP CO., LTD» (Китай) подав митну декларацію № 125130013/2015/409595 з необхідним для митного оформлення пакетом документів.

У подальшому на вимогу відповідача позивачем надано додаткові документи.

12 жовтня 2015 року митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 125130013/2015/110058/2 та роз'яснено необхідність подання нової митної декларації.

Підставами, що покладені в основу прийняття спірного акта індивідуальної дії митним органом зазначено відсутність у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості всіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, а також наявність розбіжностей щодо дати рахунку-фактури, зазначеної в сертифікаті про походження товару форми ОRIGIN від 10 вересня 2012 року № С153333330510143 фактичній даті, що вказана на відповідному сертифікаті, який подано до митного оформлення. В рішенні також вказано на необхідність надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, договір із третіми особами, пов'язаний із договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, сукупністю яких повністю підтверджено складові митної вартості товару.

Крім того, цим судом повністю спростовано доводи митного органу щодо сумнівів стосовно розбіжностей в даті інвойсу (встановлено факт технічної помилки, що не вплинув на ідентифікацію партії товару з урахуванням номеру інвойса та ваги брутто), а також оцінено як безпідставну вимогу про підтвердження страхових витрат у складі митної вартості (з урахуванням контрактних умов поставки).

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суд апеляційної інстанції висновувався з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом спірного рішення про коригування митної вартості.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Крім того, Суд зазначає, що спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Посилання митного органу на Методичні рекомендації в обґрунтування доводів касаційної скарги, Суд визнає неприйнятними з огляду на те, що вони затверджені Наказом Державної митної служби від 13 липня 2012 року № 362, який з 11 вересня 2015 року на підставі Наказу Державної фіскальної служби України № 689, втратив чинність, а відтак не підлягав застосуванню судом апеляційної інстанції, відповідно до положень принципу законності, передбаченого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) та не є джерелом права, яке застосовується судом, згідно зі статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє після 15 грудня 2017 року).

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі №826/28024/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер