Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.08.2018 року у справі №821/110/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №821/110/18

адміністративне провадження №К/9901/59028/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Гончарової І.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 (суддя - Варняк С.О.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Градовський Ю.М., Лук'янчук О.В.) у справі №821/110/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення зайво сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» звернулося до адміністративного суду з позовом до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA508070/2017/000043/2 від 15.12.2017; стягнути зайво сплачені кошти за проведення митного оформлення товару, внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA508070/2017/000043/2 від 15.12.2017 у сумі 40151,11грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05.03.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача №UА508070/2017/000043/2 від 15.12.2017 про коригування митної вартості товарів. У задоволені решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний адміністративний суд, виходили з того, що оскільки позивачем до митного оформлення було надано вичерпний перелік передбачених чинним законодавством належних документів необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, підстави для відмови у митному оформленні товару та подальше коригування митної вартості такого товару за допомогою другорядного методу, у митного органу були відсутні.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі звернулася касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі №821/110/18 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 19 Конституції України, статей 53, 54, 58 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі зводяться до того, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів. Зокрема, відповідач зазначає про необґрунтованість заявлених позовних вимог у зв'язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, а тому у відповідача були законні підстави для коригування митної вартості та її визначення за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України. На думку митного органу, рішення про коригування митної вартості товарів є правомірним, підстави для його скасування відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» не скористалося своїм правом та не надало відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі у справі №821/110/18.

Верховний Суд ухвалою від 14.12.2018 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи №821/110/18 та призначив попередній розгляд даної справи на 18.12.2018.

Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» та НОМА APPLIANCES CO LTD було укладено контракт №CH-UA-17/01/10 про поставку товару: комбіновані холодильники-морозильники з окремими зовнішніми дверима (код товару 84181020).

Відповідно до специфікації №6 від 18.10.2017 вартість поставленого холодильника двокамерного Smart BMR 425X складає 103 долара США за 1 одиницю.

Декларантом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» за договором про надання послуг митного брокера 15.12.2017 до сектору митного оформлення митного поста «Херсон-центральний» Херсонської митниці Державної фіскальної служби було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товару «Комбіновані холодильники-морозильники», країна походження Китай, №UA508070/2017/001057. Товар ввезено на умовах поставки FOB - NAnsha (Китай) на виконання умов контракту від 10.01.2017 №CH-UA-17/01/10.

Для підтвердження митної вартості товару позивачем було надано наступні документи: контракт, додатки до контракту, специфікацію №6 від 18.10.2017, пакувальний лист від 18.10.2017, інвойс від 18.10.2017, коносамент №962291482.

Проте під час перевірки митної вартості товару відповідачем було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на те, що подані декларантом документи містять розбіжності та неточності, у зв'язку із чим витребував у позивача додаткові документи, а саме: 1) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 2) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертизи організаціями, та /або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) копію митної декларації країни відправлення.

Додатково позивачем на вимогу митного органу було надано наступні документи: висновок ТТП №Вэ-741 від 19.12.2017, платіжне доручення оплати товару, комерційна пропозиція від виробника, прайс лист від виробника, експортна декларація країни відправлення, інтернет інформація про товар.

За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідачем 15.12.2017 прийнято рішення №UA 508070/2017/000043/2 про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена за резервним методом.

У зв'язку з потребою використання вказаного товару у виробництві, позивачем до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі було подано нову митну декларацію №UA508070/2017/001058 від 15.12.2017, в якій визначено ціну товару відповідно до прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, після чого товар було випущено у вільній обіг під гарантійні зобов'язання.

При прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товару відповідач виходив з того, що митну вартість товару не може бути визначено у зв'язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх необхідних даних щодо підтвердження числових значень складової митної вартості товару.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до частини третьої статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п'ятої вказаної статті Митного кодексу України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини четвертої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Тобто, згідно норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Також згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим судами попередніх інстанцій встановлено, що підстав для витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» додаткових документів на підтвердження митної вартості у митного органу не було. До того ж, відповідачем у рішенні не було обґрунтовано зазначено в чому саме полягали об'єктивні сумніви чи неточності у заявленій позивачем митній вартості товару.

Судами також встановлено, що декларантом до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару, а аналіз поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження митної вартості товарів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог контракту було здійснено поставку товару у кількості 66 одиниць холодильників вартістю 103 дол. США за одиницю, загальна вартість товару складає 6798 дол. США, відомості про що відображено у первісній митній декларації та підтверджується специфікацією відправника та інвойсом. В митній декларації зазначено загальну вагу товару брутто 5060кг, нетто 4290кг., що підтверджується пакувальним листом до інвойсу.

Крім цього, прайс-листами, які оформлені компанією постачальником, визначено вартість товару який постачався, а саме: холодильника двокамерного Smart BMR 425X - 103 долара США за 1 одиницю.

Згідно з довідкою про транспортні витрати страхування вантажу не здійснювалося.

Враховуючи вищевикладене та за встановлених обставин, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що оскільки відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації чи містять розбіжності, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, підстави для коригування митної вартості - відсутні.

Такти чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA508070/2017/000043/2 від 15.12.2017.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі №821/110/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду