Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.05.2018 року у справі №813/138/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №813/138/16

адміністративне провадження №К/9901/11902/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №813/138/16

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Львівської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Гудима Л.Я., суддів: Пліша М.А., Святецького В.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Генеральної Прокуратури України, Прокуратури Львівської області, в якому просив:

1.1. визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора України від 16.12.2015 року за №1239к про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора Пустомитівського району Львівської області та з органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України);

1.2. поновити позивача на посаді прокурора Пустомитівського району Львівської області;

1.3. стягнути з прокуратури Львівської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення.

2. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 24.09.2015 року листом за підписом прокурора Львівської області Федика Р.Р. позивача попереджено про звільнення з 14.12.2015 року з посади прокурора Пустомитівського району Львівської області та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури (пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»). 16.12.2015 року спірним наказом позивача звільнено з посади прокурора Пустомитівського району Львівської області та з органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України). Вважає вказане звільнення протиправним, оскільки попередження про наступне звільнення здійснено прокурором Львівської області, який не є посадовою особою (уповноваженим органом), наділеною правом звільнення з посади прокурора району. Всупереч ст. 49-2 КЗпП України позивачу не запропоновано всі наявні вакантні посади, які він міг обійняти.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 16.12.2015 року №1239к про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора Пустомитівського району Львівської області та з органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокуратури (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України); поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Пустомитівського району Львівської області; зобов'язано прокуратуру Львівської області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з врахуванням отриманих коштів. В іншій частині адміністративного позову відмовлено; постанову звернено до негайного виконання.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення відбулось з порушенням вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки одночасно із попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці позивачу не запропоновано інших вакантних посад

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідачем при звільненні позивача не було порушено норми статті 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки Законом України «Про прокуратуру» та Порядком визначено умову призначення прокурора на посаду в реорганізовану прокуратуру - успішне проходження тестування, а така умова позивачем хоч і виконана, але від запропонованої йому посади позивач відмовився.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Львівської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

9. Верховний Суд ухвалою від 07 травня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

10. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якій просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

11.1. Попередження про наступне звільнення здійснено прокурором Львівської області, який не є посадовою особою (уповноваженим органом), наділеною правом звільнення з посади прокурора району.

11.2. Під час попередження про звільнення і до дня звільнення позивачу, в порушення вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України, не пропонувалися всі наявні вакантні посади в прокуратурі Львівської області.

11.3. Підстави для звільнення у попередженні про наступне звільнення від 24.09.2015 року відрізняються від тих, що вказані в оскаржуваному наказі про звільнення позивача від 16.12.2015 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. 03.04.2014 року наказом виконувача обов'язків Генерального прокурора України за №532к позивача призначено на посаду прокурора Пустомитівського району Львівської області.

13. 24.09.2015 року за вих. №11-4451-вих за підписом прокурора Львівської області Федика Р.Р. позивача попереджено про звільнення з 14.12.2015 року з посади прокурора Пустомитівського району Львівської області та органів прокуратури у зв»язку з ліквідацією органу прокуратури, (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру») у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі.

14. 24.09.2015 року позивач ознайомився із вищевказаним попередженням.

15. 16.12.2015 року наказом Генерального прокурора України за №1239к позивача звільнено з посади прокурора Пустомитівського району Львівської області та з органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України). 18.12.2015 року позивачем отримано копію вищевказаного наказу.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Конституція України.

16.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Кодекс адміністративного судочинства України.

17.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18. Кодекс законів про працю України.

18.1. Частина 1 статті 49-2. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно із попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

19. Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

19.1. Стаття 28. Добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частинами 1 та 5 статті 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог Закону.

19.2. Стаття 51. Прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

19.3. Підпункт «в» підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ «Перехідні положення». До набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом 3 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

20. Наказ Генерального прокурора України від 20 липня 2015 року «Про затвердження Порядків проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах» № 98.

20.1. Пункт 1.2. На посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.

20.2. Пункт 1.4. Прокурори та стажисти на посадах прокурорів, які на день набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» працюють у міських, районних, міжрайонних у містах прокуратурах, претендують на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворюється шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій вони працюють.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у попередженні про можливе звільнення до ОСОБА_1 доведена інформація про тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі, а відтак останній був повідомлений, що зможе перейти на роботу у відповідну місцеву прокуратуру, але лише за умови успішного проходження тестування.

24. Позивач брав участь у конкурсі на зайняття адміністративних посад у Львівській місцевій прокуратурі №3 Львівської області та у відборі кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури.

25. У відповідності до рейтингового списку кандидатів на адміністративні посади у Львівській місцевій прокуратурі №3 підсумковий бал ОСОБА_1 за результатами тестувань склав 124,67 бали (т. 1, а.с. 66).

26. За результатами проведеного тестування для зайняття посади прокурора Львівської місцевої прокуратури №3, враховуючи рейтинговий список Львівської місцевої прокуратури №3, ОСОБА_1 не був призначений на жодну з адміністративних посад.

27. Робочою групою Львівського регіонального центру сформовано та направлено до прокуратури Львівської області рейтинговий список кандидатів на посади прокурорів вказаної місцевої прокуратури, в якому позивач посів 20 місце з 27 наявних прокурорських посад та міг бути призначений на посаду прокурора Львівської місцевої прокуратури №3.

28. Проте, згідно заяви ОСОБА_1 від 14.05.2015 року, наявної в матеріалах справи (т. 1, а.с. 62) останній відмовився від запропонованої йому посади прокурора Львівської місцевої прокуратури №3.

29. Аналіз норм Закону України «Про прокуратуру» та Порядку проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах» № 98 дає підстави для висновку, що єдиною умовою призначення прокурора на посаду в реорганізовану прокуратуру є успішне проходження ним тестування.

30. Як вірно встановлено судами, позивач успішно пройшов тестування на посаду прокурора Львівської місцевої прокуратури №3. У зв'язку із цим 14.05.2015 року йому запропоновано посаду прокурора у даній прокуратурі, від якої він відмовився.

31. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у діях відповідача порушень чинного законодавства, оскільки в даному випадку пріоритет мають норми спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про прокуратуру», які встановлюють умови призначення прокурорів на вакантні посади в реорганізованих прокуратурах.

32. Верховний Суд наголошує, що норми Кодексу законів про працю України застосовуються лише у тих правовідносинах, які не врегульовані нормами спеціального законодавства.

33. Відповідно, посилання касатора на те, що йому, всупереч нормі частини 1 статті 49-2 КЗпП України не запропоновано всіх наявних вакантних посад у прокуратурі Львівської області, є необґрунтованими, оскільки призначення на посади прокурорів місцевих прокуратур здійснюється виключно за результатами конкурсного відбору (тестування).

У зв'язку з наведеним, безпідставними є також доводи касатора про те, що йому мали би бути запропоновані інші посади в штаті прокуратури Львівської області, оскільки конкурсний відбір він проходив на посаду прокурора у Львівську місцеву прокуратуру №3 і така посада йому пропонувалась саме у цій прокуратурі.

34. В частині доводів касаційної скарги про те, що попередження про наступне звільнення здійснено прокурором Львівської області, який не є посадовою особою (уповноваженим органом), наділеною правом звільнення з посади прокурора району, колегія суддів зазначає наступне.

35. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 30 наказу Генерального прокурора України від 15.09.2014 року №2гн керівництво кадровими підрозділами та персональну відповідальність за організацію роботи з добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів покладено на прокурорів обласного рівня.

36. У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 3 частини 1 статті 9 та п.п. 4 пункту 5-1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за змістом яких Генеральний прокурор України призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

37. Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган одночасно із попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці пропонує працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації.

38. Аналіз наведених вище статей дає підстави для висновку, що до повноважень Генерального прокурора України відноситься призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад.

В той же час, попереджати про звільнення має право як власник, так і уповноважений ним орган.

Враховуючи те, що пунктом 30 вищезазначеного наказу Генерального прокурора України №2гн керівництво кадровими підрозділами покладено на прокурорів обласного рівня, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушень у діях відповідачів щодо вручення позивачу 25.09.2015 року попередження про майбутнє звільнення за підписом прокурора Львівської області.

39. Доводи касатора про те, що підстави для звільнення, зазначені у попередженні від 24.09.2015 року №11-4451-вих, є відмінними від тих, що вказані в оскаржуваному наказі Генерального прокурора України про звільнення позивача від 16.12.2015 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені вище попередження і наказ визначають єдину підставу для звільнення - пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідація чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

40. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

41. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

43. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх