Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа №460/19095/23

адміністративне провадження № К/990/19003/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 (суддя Гудима Н.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 (колегія суддів: Шевчук С.М., Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі №460/19095/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФУ в Рівненській області) про визнання дії та бездіяльності протиправними,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУПФУ в Рівненській області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії відповідно до пункту другого статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII) із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років трудового стажу та зобов`язання здійснити такий перерахунок та виплату пенсії з 06.06.2023.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав на протиправність відмови відповідача в перерахунку пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, оскільки він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), має понад 44 роки трудового стажу, тому відповідно до вимог статті 56 Закону № 796-XII має право на отримання доплати до пенсії за понаднормовий стаж, визначений цим пунктом статті 56 вказаного Закону.

2. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 29.01.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2024 відкрито касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

5. У відзиві на касаційну скаргу третя особа проти її задоволення заперечує, просить залишити судові рішення без змін.

6. Зважаючи на відсутність клопотань про участь в судовому засіданні від всіх учасників справи, справа розглядається в порядку письмового провадження.

7. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

ІІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, розмір якої визначено відповідно до Закону України № 1058-ІV від 09.03.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).

Як свідчать матеріали справи, розмір пенсії позивача обчислений за правилами частини першої статті 27 Закону №1058-ІV та встановлено доплату за понаднормативний стаж на підставі абзацу 2 частини другої статті 28 Закону №1058-ІV.

Листом від 05.07.2023 у відповідь на звернення позивача ГУ ПФУ в Рівненської області повідомило про відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсії на підставі пункту другого статті 56 Закону № 796-XII.

Вважаючи таку відмову відповідача у перерахунку та виплаті пенсії протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не має права на надбавку за понаднормативний стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII в редакції чинній до 01.10.2017, оскільки на час його звернення до пенсійного органу це питання вирішувалось на підставі пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, з урахуванням змін, внесених Законом № 2148-VIII, редакція якого на момент ініціювання позивачем питання щодо здійснення ГУ ПФУ виплати такої надбавки, передбачала, що умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, однак позивач не виявив бажання на обрахунок пенсії за правилами частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. На обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії. Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України є неприпустимим.

Посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 56 Закону № 796-XII та статті 27 Закону №1058-IV щодо перерахунку пільгової пенсії за віком, призначеної на умовах частини першої статті 27 Закону №1058-IV із збільшенням її на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж, передбачений частиною другою статті 56 Закону № 796-XIІ.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

У справі, яка розглядається, ключовим є питання про поширення пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за правилами якого умовою для збільшення громадянам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, є призначення їм пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV.

10. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 відступив від висновків, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21, від 10.01.2024 у справі № 300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, та дійшов висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах у такий спосіб:

(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.

(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України є неприпустимим.

11. Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право вона набула значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII.

12. Згідно із частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить до висновку про те, що невипалата відповідачем позивачу пенсії в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, встановленою пунктом 2 статті 56 Закону в редакції, чинній до 01.10.2017, не відповідає критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв`язку із чим наявні підстави для задоволення позову в межах заявлених позивачкою вимог.

Також суд зазначає, що відсутні підстави для формування висновку, оскільки його сформовано у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №300/3435/21.

14. Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

15. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає в обчислені розміру пенсії ОСОБА_1 без встановлення доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі одного процента від заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, встановлений пунктом 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ 21084076) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, збільшивши її розмір на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, починаючи з 06.06.2023.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець