Історія справи

Постанова КАС ВП від 18.08.2025 року у справі №120/3834/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2025 року

м. Київ

справа №120/3834/24

адміністративне провадження № К/990/48751/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року (постановлену колегією суддів у складі головуючого судді Мацького Є.М., суддів: Сушка О.О., Залімського І.Г.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. До Вінницького окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

2. Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2024 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018; зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплачених сум індексації грошового забезпечення за весь час затримки, а саме за період з 01.01.2016 по день фактичної їх виплати.

4. 02.10.2024 в/ч НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

4.1. Клопотання про поновлення строку мотивовано тим, що відповідач не отримував рішення суду першої інстанції в паперовому вигляді, про ухвалення у адміністративній справі № 120/3834/24 рішення Вінницьким окружним адміністративним судом 11.06.2024 в/ч НОМЕР_1 дізнався лише 02.09.2024, після чого представник відповідача звернувся до цього суду із заявою про видачу рішення, яке отримав 02.09.2024 (вх.№1694), що підтверджено відміткою на копії судового рішення.

5. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.10.2024 апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 залишив без руху на надав скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2024 із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

5.1. Залишаючи без руху апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянт не довів наявності обставин що перешкоджали йому звернутися до суду в межах строку, визначеного статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та становили об`єктивно непереборні перешкоди, пов`язані із дійсними істотними труднощами в реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а вказані апелянтом причини пропуску строку не є поважними.

5.2. Так, оцінюючи наведені апелянтом причини пропуску строку суд апеляційної інстанції вказав, що рішення суду першої інстанції надіслано в/ч НОМЕР_1 в її електронний кабінет та доставлено 12.06.24 о 15:59 (а.с. 40), апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2024 відповідач подав лише 02.10.2024, доказів того, що суд першої інстанції направив рішення від 11.06.2024 до електронного кабінету неналежного користувача скаржник не надав. За таких обставин суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про неотримання ним рішення суду першої інстанції та дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

6. На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 28.10.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав заяву, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2024. У заяві скаржник просив урахувати зокрема, що особовий склад в/ч НОМЕР_1 задіяний в першочергових заходах щодо забезпечення оборони України та велику кількість судових справ у яких військова частина є стороною.

7. Ухвалою від 05.11.2024 Сьомий апеляційний адміністративний суд, на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовив в/ч НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі № 120/3834/24.

7.1. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі констатував, що рішення суду від 11.06.2024 було доставлене до електронного кабінету заявника 12.06.24 о 15:59 год, останнім днем подання апеляційної скарги є 12.07.2024, апеляційну скаргу через систему «Електронний Суд» відповідач подав 02.10.2024, тобто з пропуском тридцяти денного строку на апеляційне оскарження.

7.2. Суд апеляційної інстанції зауважив, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

7.3. Щодо тверджень скаржника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження через запровадженням воєнного стану в Україні, суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у № 757/30991/18-а, вказав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Разом з тим, введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Однак відповідач не навів доводів та не надав суду жодних доказів, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на неможливість дотримання скаржником встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі № 120/3834/24.

7.4. Також суд апеляційної інстанції визнав безпідставним посилання скаржника на велику кількість судових справ за участі в/ч НОМЕР_1 , що перебувають у провадженні судів різних інстанцій, оскільки це стосується питаннями організації роботи відповідача та не може бути підставою для поновлення пропущеного строку.

7.5. За вказаних обставин суд апеляційної інстанції відмовив в/ч НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2024.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

8. Не погодившись з рішенням апеляційного суду, в/ч НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024.

8.1. Ця касаційна скарга подана на підставі частини третьої статті 328 КАС України, яка визначає перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, серед яких, зокрема ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

8.2. За доводами касаційної скарги, апеляційний суд постановив ухвалу без з`ясування конкретних причин, умов та обставин, через які апеляційна скарга не подана вчасно, без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 17.02.2021 у справі № 901/471/19 про необхідність уникнення занадто формального ставлення до передбачених законом вимог та порушення права на справедливий судовий захист.

8.3. Касатор наполягає, що копію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2024 отримав 02.09.2024 після відповідного звернення до суду, 01.10.2024 в/ч НОМЕР_1 звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою в передбачений КАС України строк, проте суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

8.4. Також скаржник просить урахувати, що в/ч НОМЕР_1 здійснює заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, численні повітряні тривоги та періодичні відключення електропостачання, що унеможливлюють роботу посадових осіб військової частини та ускладнюють виконання адміністративних функцій і, на переконання скаржника, є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2025 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

10. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (0610227040788), ухвалу суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження від 21.01.2025 у справі № 120/3834/24 та копію касаційної скарги в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримав 12.02.2025.

11. Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України ОСОБА_1 не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 15.08.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Оцінка Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

13. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

14. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

15. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

16. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

17. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору.

18. Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

18.1. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

18.2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

18.3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

19. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

20. Таким чином, процесуальне законодавство встановлює порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

21. Якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

22. Отже, встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

23. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

24. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

25. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

26. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

27. При поданні апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

28. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

29. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

30. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

31. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

32. За частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

33. Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

35. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

36. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

47. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна зі складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

48. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій - гарантія забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).

49. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

50. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

51. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

52. За обставинами цієї справи, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 05.11.2024, при відмові у відкритті апеляційного провадження дійшов висновку про неповажність наведених скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

52.1. Так, апеляційний суд, аналізуючи підстави поновлення строку урахував, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

52.2. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, копію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2024 надіслано в/ч НОМЕР_1 в її електронний кабінет та доставлено 12.06.24 о 15:59 (а.с. 40), апеляційну скаргу відповідач подав лише 02.10. 2024 з пропуском, визначеного статтею 295 КАС України, строку.

53. В/ч НОМЕР_1 у касаційній скарзі повторює аргументи щодо пропуску строку подання апеляції, вважаючи оцінку апеляційного суду формальною.

54. Отже, однією із ключових обставин, яка має істотне значення для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, є встановлення дати вручення його копії учаснику справі.

55. За правилами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

56. ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

57. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Jaffredou c. France», заява №39843/98).

58. Відповідно до частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

59. Частиною шостою статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

60. Відповідно до частини сьомої статті 120 КАС України перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

61. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 18 КАС України).

62. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що у розумінні статті 251 КАС України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення. День отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи уважається днем вручення судового рішення. За правилами частини сьомої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку у такому випадку починається з наступного дня після вручення копії судового рішення. При цьому за змістом КАС України суд не має обов`язку надсилати паперову копію судового рішення особі, яка зареєстрована в ЄСІТС, що, однак, не позбавляє таку особу права на отримання паперової копії судового рішення за окремою заявою.

63. Такі підходи висловлені у постановах Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/8180/22, від 27.05.2023 у справі № 240/7840/22, від 25.04.2024 у справі № 640/16820/21.

64. Отже, процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення).

65. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.

66. Пунктом 42 розділу ІІІ Положення передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

67. Отже, формування рішення суду в автоматизованій системі діловодства судів та направлення рішення суду до Єдиного державного реєстру судових рішень супроводжується автоматичним направленням рішення суду до електронного кабінету учаснику справи.

68. Водночас, згідно з пунктом 43 розділу ІІІ Положення до Електронного кабінету надсилаються документи у справі лише в разі наявності ідентифікаційних даних користувача (учасника справи), внесених до автоматизованої системи діловодства. У разі надсилання користувачем документів у справі за допомогою власного Електронного кабінету ідентифікаційні дані користувача вносяться до автоматизованої системи діловодства в автоматичному режимі. У разі надсилання документів у справі особою в паперовій формі її ідентифікаційні дані вносяться до автоматизованої системи діловодства працівником суду.

69. Підпункт 5.5 розділу І Положення дає визначення поняття «ідентифікаційні дані особи» - для юридичних осіб: ідентифікаційний код юридичної особи (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, - код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України).

70. Отже, за змістом наведених норм суд використовує функціонал підсистеми «Електронний суд», зокрема щодо направлення і вручення судових рішень, через автоматизовану систему діловодства суду. Ці системи є нерозривно пов`язаними і функціонують в автоматичному порядку, однак, для забезпечення досягнення мети, з якою ЄСІТС було впроваджено у роботу суду, вагоме значення має правильність внесення ідентифікаційних даних особи до автоматизованої системи діловодства, коли такі вносяться працівником суду.

71. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 340/9054/21.

72. Оскільки одне з ключових питання у цій справі пов`язане саме із функціонуванням підсистеми «Електронний суд», документи, які містяться в матеріалах справи у паперовому вигляді, не мають такого принципово важливого значення, ніж ті дані і документи, які містяться в автоматизованій системі діловодства суду. Це випливає з того, що в паперових документах, які містяться в матеріалах справи, відсутні усі дані, у тому числі і ідентифікаційні, щодо особи, яка отримала електронний документ, на підставі яких можна було б зробити беззаперечний висновок про отримання судового рішення саме відповідачем у справі.

73. Пунктом 114 розділу V Положення установлено, що до матеріалів судової справи в електронному вигляді в АСДС належать:

73.1. 114.1) у разі подання до суду процесуальних та інших документів, що стосуються розгляду судових справ, в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд»: реєстраційні картки; відомості про отримання або надсилання електронних документів; позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи в електронній формі, що подані до суду з використанням підсистеми «Електронний суд»; процесуальні та інші документи в електронній формі, виготовлені судом та надіслані на офіційні електронні адреси учасників судового процесу за допомогою ЄСІТС; інші електронні документи, створені в АСДС в автоматичному режимі (протоколи автоматизованого розподілу справи, протоколи фіксування судових засідань, технічні записи судових засідань тощо);

73.2. 114.2) у разі подання до суду процесуальних та інших документів, що стосуються розгляду судових справ, у паперовій формі: реєстраційні картки; відомості про отримання або надсилання електронних документів; процесуальні та інші документи в електронній формі, виготовлені судом; інші електронні документи, створені в АСДС в автоматичному режимі (протоколи автоматизованого розподілу справи, протоколи фіксування судових засідань, технічні записи судових засідань тощо).

74. У постанові від 07.02.2023 у справі № 340/9054/21 Верховний Суд дійшов висновку, що повідомлення про доставлення електронної копії судового рішення в електронний кабінет суб`єкта владних повноважень є належним доказом його вручення, відповідно, підлягає долученню до матеріалів справи, які формуються в паперовому вигляді (у випадку розгляду справи в паперовій формі). Однак, якщо таке повідомлення не містить усіх відомостей щодо особи, якій було направлено електронний документ, зокрема, її ідентифікаційних даних, такі відомості, у випадку заперечення особою факту отримання документів через підсистему «Електронний суд», підлягають перевірці за допомогою автоматизованої системи діловодства суду шляхом витребування і дослідження електронних справ, що забезпечується функціоналом автоматизованої системи діловодства суду (КП «Діловодство спеціалізованого суду»).

75. Суд касаційної інстанції за допомогою функціоналу Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи, яка формувалась судом першої інстанції, та установив, що реєстраційна картка, сформована цим судом, містить правильні ідентифікаційні дані в/ч НОМЕР_1 , зокрема, його код ЄДРПОУ НОМЕР_2 . За змістом відомостей електронної справи документ в електронному вигляді «Рішення про задоволення позову» від 11.06.24 по справі № 120/3834/24 (суддя Дмитришена Руслана Миколаївна) було надіслано одержувачу в/ч НОМЕР_1 (ЄДРПОУ/ІПН - НОМЕР_2 ) в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 12.06.24 15:59.]

76. Отже, суд апеляційної інстанції правильно установив, що відповідно до довідки про доставку електронного листа копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції апелянт отримав у свій електронний кабінет 12.06.2024 о 15:59. Проте, відповідач подав апеляційну скаргу через систему «Електронний суд» 02.10.2024, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

77. Щодо доводів скаржника про участь особового складу військової частини у бойових діях, численні повітряні тривоги та періодичні відключення електропостачання, що ускладнює виконання адміністративних функцій відповідача, Верховний Суд уважає, зокрема, що приналежність до складу Збройних Сил України, залучення військовослужбовців частини до бойових завдань за призначенням не можуть бути поважними підставами для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки в/ч НОМЕР_1 юридична особа зі штатом працівників, зокрема і працівників штабу, які готують та подають апеляційні скарги та які не входять до складу військовослужбовців, виконуючих бойові завдання.

78. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22, 08.08.2024 у справі № 440/15583/23).

79. Верховний Суд погоджується, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Водночас Суд уважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

80. Натомість, суд визнає, що наведені обставини могли ускладнити подання апеляції, однак скаржник не довів їхнього реального впливу на неможливість своєчасного оскарження. Враховуючи, що в/ч НОМЕР_1 не підтвердила належними та допустимими доказами наявність конкретних обставин, у тому числі й пов`язаних із участю відповідача у бойових діях, оголошенням повітряних тривог та з перебоями в електропостачанні, які унеможливили звернення до суду апеляційної інстанції в межах визначеного КАС України строку, Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість підстав пропуску строку на апеляційне оскарження з цих причин.

81. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, за відсутності причин, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

82. Верховний Суд відхиляє аргументи заявника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду викладених у постанові від 17.02.2021 у справі № 901/471/19, оскільки справа за указаним номером судом касаційної інстанції не розглядалася.

83. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

84. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

85. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

86. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов