Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2018 року

Київ

справа №815/7120/16

адміністративне провадження №К/9901/20025/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (суддя - Золотніков О.С.)

у справі № 815/7120/16 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Малиновського районного суду м. Одеси про визнання дій незаконними, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення; далі - КАС України) у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та у зв'язку з несплатою судового збору.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, скаржник звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що закон вимагає від скаржника обґрунтування поважності причин пропуску строків, який визначено саме для подачі апеляційної скарги, а не будь-якого іншого періоду. В даному випадку строк для апеляційного оскарження тривав з 14 січня 2017 року по 18 січня 2017 року, але в період з 15 січня 2017 року по 20 січня 2017 року скаржник перебував на лікарняному, про що він зазначив в апеляційній скарзі та надав відповідні докази. Вимагати пояснення з приводу того, чому скаржник не звернувся до суду одразу після одужання, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції не мав права, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства.

Відповідач скористався своїм правом та надіслав до суду відзив на касаційну скаргу в яких зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції винесено з дотриманням норм процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення.

Розглядаючи вказану справу, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року відмовлено скаржнику у відкритті провадження у справі.

17 лютого 2017 року ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду.

З огляду на те, що скаржником було порушено вимоги статей 186 та 187 КАС України, а саме: при подачі апеляційної скарги пропущено строк на апеляційне оскарження та не сплачено судовий збір, ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року на виконання вимог ст. 189 КАС України апеляційну скаргу було залишено без руху та надано апелянту строк для подання мотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, апелянтом було подано клопотання про усунення недоліків, в якому, як на підставу поважності причин пропуску строків, він вказує на те, у зв'язку із хворобою в період з 15 січня 2017 року по 20 січня 2017 року не зміг своєчасно оскаржити судове рішення.

Проте, будь-які причини щодо неможливості оскарження судового рішення в період з 21 січня по 16 лютого 2017 року, тобто протягом більш ніж двадцяти п'яти днів після одужання, апелянтом зазначені не були.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для поновлення ОСОБА_2 процесуального строку на апеляційне оскарження відсутні.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Скаржник зобов'язаний довести суду, з посиланням на відповідні докази, поважність причин з яких він пропустив встановлений у законі процесуальний строк.

В свою чергу, закінчення строку звернення з апеляційною скаргою встановленого нормами КАС України, не означає, що особа може вільно користуватися своїм правом на звернення та на власний розсуд вирішувати, коли вона може чи бажає звернутися до суду.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що після спливу встановленого нормами КАС України процесуального строку для апеляційного оскарження, судом має бути встановлена, а скаржником має бути доведена поважність причин пропуску процесуальних строків, починаючи з кожного наступного дня після спливу встановленого Кодексом строку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення скаржнику строків для апеляційного оскарження.

Щодо відмови суду апеляційної інстанції в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів зазначає.

Як свідчать матеріали справи, як на підставу для звільнення скаржника від сплати судового збору, останній вказував про те, що не має змоги сплатити судовий збір у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.

Відмовляючи в задоволені клопотання, суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтями 3 та 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об'єкти справляння судового збору та розміри ставок судового збору.

Згідно ст. 5 названого Закону визначено виключний перелік пільг щодо сплати судового збору, але визначені пільги, на апелянта не розповсюджуються.

Колегія суддів Верховного Суду з таким висновком не погоджується та зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 88 КАС України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху вбачається, що розмір судового збору, який підлягав сплаті становив 1378 грн.

Згідно з довідкою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса від листопада 2016 року ОСОБА_2 отримує пенсію за віком у розмірі 1175 грн. 95 коп., що є меншим ніж розмір судового збору, який підлягає сплаті.

Крім того, у матеріалах справи відсутні відомості щодо відсутності у позивача інших джерел доходу, окрім пенсії.

Враховуючи, що розмір судового збору, який підлягає сплаті є більшим ніж розмір пенсії скаржника за один місяць, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції мусив врахувати дану обставину.

В свою чергу, даний висновок суду апеляційної інстанції не впливає на правильність вирішення даної справи по суті.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України (в редакції чинній з 07.01.2018 року) суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції чинній з 07.01.2018 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 1 Розділу «Перехідні положення» КАС України,

суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа