ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2018 року

м. Київ

справа № 348/919/17

адміністративне провадження № К/9901/2126/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Бучик А. Ю., Гриціва М. І.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 348/919/17

за позовом ОСОБА_2 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Матковської З. М., Затолочного В. С., Шавеля Р. М.) від 14 грудня 2017 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні йому до загального трудового стажу періоду догляду за престарілими особами пенсійного віку;

- зобов'язати зарахувати до загального трудового стажу час догляду за престарілими пенсіонерами ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 22 травня 1983 року по 30 вересня 1988 року та за ОСОБА_4, 1908 року народження, у період з 01 жовтня 1988 року по 15 жовтня 1990 року;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті йому пенсії за віком;

- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати йому з 23 липня 2016 року пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії по віку є неправомірними і необґрунтованими, оскільки з наданих відповідачу документів його загальний трудовий стаж, включаючи стаж по догляду за престарілими пенсіонерами, становить 15 років 04 місяці 16 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що відповідачем порушено право на пенсійне забезпечення, яке гарантоване ст. 46 Конституції України.

3. Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року задоволено апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області; постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року залишити в силі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. 26 лютого 2018 року на адресу суду надійшов відзив Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв'язку із досягненням 60-ти років 20 жовтня 2016 року звернувся до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

10. При цьому до заяви позивачем додано пакет документів про стаж роботи, заробітну плату та посвідчення про проживання у гірському населеному пункті, зокрема: трудову книжку; довідку Чорнопотоківської сільської ради від 09 грудня 2016 року № 3260 та від 16 січня 2017 року №47 разом із копіями по господарської книги, згідно яких він здійснював догляд за особами, що потребували стороннього догляду, а саме: за своєю бабусею ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 22 травня 1983 року по 30 вересня 1988 року та за ОСОБА_4, 1908 року народження, у період з 01 жовтня 1988 року по 15 жовтня 1990 року.

11. Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом від 20 січня 2017 року за № 472/03 відмовило ОСОБА_2 у призначені пенсії за віком у зв'язку із тим, що відповідач зарахував йому стаж роботи, який становить тільки 07 років, 11 місяців та 01 день, що є недостатнім для призначення йому пенсії за віком.

Відповідно до вищевказаного листа Надвірнянське ОУПФ України відмовилося зарахувати ОСОБА_2 до його загального стажу роботи період догляду за перестарілими пенсіонерами ОСОБА_3, 1903 року народження, за період з 01 лютого 1984 року по 30 вересня 1990 року та ОСОБА_4, 1908 року народження, за період з 01 січня 1993 року по 25 лютого 1994 року, оскільки відсутній висновок медичного закладу, де зазначається, що пенсіонер потребує постійного стороннього догляду.

12. Вважаючи вказані дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, виходив із обґрунтованості позовних вимог позивача щодо наявності у нього трудового стажу для призначення пенсії за віком з 23 липня 2016 року згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV та ненаданням відповідачем доказів правомірності своїх дій.

14. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зауважив, що зазначений позивачем період догляду за престарілим обґрунтовано не врахований відповідачем у страховий стаж, оскільки в матеріалах справи відсутній висновок медичного закладу за відповідний період, що престаріла особа потребує постійного стороннього догляду.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- довідкою відповідача від 13 грудня 2016 року за № 563 та довідкою Чорнопотоківської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 09 грудня 2016 року № 3260 та від 16 січня 2017 року № 47 підтверджується, що він здійснював догляд за особами, що потребували стороннього догляду;

- висновки апеляційного суду про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є помилковими, оскільки саме апеляційний суд сам неправильно застосував норми матеріального пава, в тому числі п. «ж» ст. 3 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15 травня 1990 року № 1480-І, п. «є» ч. 3 ст. 56 «Про пенсійне забезпечення», п. 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 тощо.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо призначення та виплати йому з 23 липня 2016 року пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

17. Відповідно до п. «є» ч. 3 ст. 56 «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

18. Порядок встановлення часу догляду за інвалідом 1 групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений п. 10 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних Рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, чи потребу сторонньої допомоги можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Документами, які підтверджують вік, можуть бути: свідоцтво про народження, або виписка із паспорта, або довідка органів управління житловим фондом тощо.

19. Згідно п. 14 ст. 11 цього Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично доглядають за інвалідом 1 групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи одержують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства в Управлінні соціального захисту населення. Ця норма набрала чинності з 01 січня 2005 року.

Стаж обчислюється на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу, які надаються відділом персоніфікованого обліку Пенсійного фонду.

До 01 січня 2005 року час догляду за названою категорією осіб зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених чинним раніше законодавством.

20. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» від 29 квітня 2004 року № 558 непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, котрих обслуговують соціальні служби), призначається щомісячна компенсаційна виплата.

При зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за інвалідом І групи та престарілим до управління Пенсійного фонду України надається довідка управління праці та соціального захисту населення, яка підтверджує отримання щомісячної компенсаційної виплати за яку сплачені страхові внески.

У разі, якщо до січня 2004 року непрацююча працездатна особа доглядала за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, час догляду зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, незалежно від отримання допомоги або компенсації.

Періоди догляду за пенсіонерами зараховуються до страхового стажу на вказаних вище умовах при призначенні пенсій на загальних підставах.

21. На підставі викладене, колегія суддів дійшла висновку, що час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду в період до 2004 року (включно) зараховується, зокрема, на підставі акта фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01 січня 2005 року - у разі отримання компенсації по догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення.

22. Як свідчать матеріали справи, Надвірнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області 13 грудня 2016 року складено довідку за № 563, якою встановлено факт догляду ОСОБА_2 за особою, яка досягла 80-ти річного віку, а саме: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 01 лютого 1984 року по 30 вересня 1990 року та за ОСОБА_4, 1908 року народження, у період з 01 січня 1993 року по 25 лютого 1994 року на підставі слів свідків /а. с. 11/, тобто у довідці зазначений інший період, ніж той, який просив позивач зарахувати до його трудового стажу.

Також, згідно Порядку № 637 органи Пенсійного фонду повинні складати акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду, який в матеріалах справи відсутній.

23. Слід погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем ні при зверненні до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, ні при звернені до суду першої інстанції із адміністративним позовом не надано висновків медичного закладу за відповідні періоди про те, що вказані особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потребували постійного стороннього догляду. У матеріалах справи вказані висновки також відсутні.

24. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

25. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

26. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

28. Оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 348/919/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя А. Ю. Бучик

Суддя М. І. Гриців