Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа №826/2943/16

адміністративне провадження №К/9901/40233/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2016 (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 (судді: Кузьмишина О.М. (головуючий), Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі №826/2943/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2014 № 0039621703 та від 21.08.2015 №0064291704.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у повному обсязі та відповідно до норм Податкового кодексу України, (а саме - пункту164.6 статті 164, пункту 67.1 статті 167) були оподатковані та задекларовані суми доходів, отриманих ним у 2013 та 2014 роках від роботодавця - Представництва Делегації Європейського Союзу в Україні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.08.2014 №0039621703 та від 21.8.2015 №0064291704.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем при обрахуванні податку з доходів фізичних осіб в оскаржуваній сумі неправильно застосовано положення п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, внаслідок чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведені камеральні перевірки податкових декларацій позивача про майновий стан і доходи за 2013 і 2014 роки, за результатами яких складено акти від 22 липня 2014 року №2080/26-52-17-03/2943518854 та від 30 липня 2015 року №4030/26-52-17-03/2943518854, яким встановлено порушення позивачем пп.164.1.3 п.164.1 ст. 164, пп.168.2.1 п.168.2 статті 168 і пп.17.11.1 п.170.11 ст. 170 Податкового кодексу України, а саме невірно визначив суми податкових зобов`язань з отриманого ним у 2013 і 2014 роках загального річного оподатковуваного доходу у сумах 235 19,00 грн та відповідно 248 472,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на 3 962,79 грн за 2013 рік та на 4 200,26 грн за 2014 рік.

Нараховані (отримані) позивачем доходи були кваліфіковані контролюючим органом як іноземні, оподаткування яких має здійснюватися у відповідності до норм пп.170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України (тобто, для розрахунку податку враховувалася вся нарахована сума доходу, а не фактично отримана платником податку сума доходу, яка була зменшена на суму єдиного соціального внеску).

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 7 серпня 2014 року №0039621703 та від 21 серпня 2015 року №0064291704 про збільшення суми грошових зобов`язань у розмірі 4 953,49 грн. ( т.ч. 3 962,79 грн. за основним платежем і 990,70 грн. за штрафними санкціями) та у розмірі 4200,26 грн. (сума основного платежу) відповідно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході проведених перевірок були використані декларації про майновий стан і доходи платника податку (позивача), відомості з Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (форми № 1ДФ) за 2013 - 2014 роки, довідки про отримані доходи за 2013 і 2014 роки, видані Генеральною дирекцією з обслуговування іноземних представництв «Інпредкадри».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на те, що дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні не є юридичними особами та постійними представництвами нерезидента, оскільки не здійснюють господарської діяльності на території України, тому у розумінні Податкового Кодексу України вони не є представниками агента (роботодавцями), а кошти, що виплачуються громадянам України такими установами не можуть розглядатися як заробітна плата.

9. Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт «є» підпункту 14.1.54 пункту14.1 статті 14.

Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

10.2. Пункт 164.1 статті 164.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

10.3. Підпункт 164.1.1 пункту 164.1 статті 164.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

10.4. Підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164.

Річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

10.5. Підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

10.6. Пункт 164.6 статті 164.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

10.7. Пункт 167.1 статті 167.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

10.8. Підпункт 168.2.1 пункту 168.2 статті 168.

Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

10.9. Абзац 1 підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170.

У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий зокрема резидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

12. Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена, зокрема на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

14. Судами попередніх інстанцій у повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

15. Доводи контролюючого органу відносно того, що нараховані (отримані) позивачем доходи у 2013-2014 роках мають бути кваліфіковані, як іноземні доходи, оскільки джерело виплат таких доходів є іноземним, та відповідно оподаткування яких має здійснюватись у відповідності до норм пп. 170.11.1 п. 170.11 статті 170 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що позивач протягом 2013-2014 років перебував у трудових відносинах саме з Представництвом Делегації Європейського Союзу в Україні, що встановлено судами попередніх інстанцій на підставі записів трудової книжки позивача, трудового контракту, довідок Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв, виписок (індивідуальні відомості про застраховану особу) територіальних органів Управління Пенсійного фонду України, що контролюючим органом не заперечується, та які підтверджують факт походження сум доходів позивача у вигляді заробітної плати з джерелом їх походження з України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми статей 14,164, 167, 168, 170 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 слід залишити без задоволення.

17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 у справі № 826/2943/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду