ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року

м. Київ

справа №204/824/18

адміністративне провадження № К/990/14958/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року (судді: Дурасова Ю.В., Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та стягнення майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Департамент патрульної поліції (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України матеріальну шкоду у розмірі 224 700,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, відповідач, керуючи службовим автомобілем, виконуючи невідкладне службове завдання з увімкненим проблисковим маячком синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофору, не забезпечив безпеки дорожнього-руху та скоїв зіткнення з іншим автомобілем. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2017 року у справі № 204/1416/17 відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Згідно з висновком експертного дослідження від 18 жовтня 2017 року № 19/12.2/249, виконаного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, вартість матеріального збитку, завданого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій було пошкоджено службовий автомобіль Toyota Prius, складає 120 891,47 грн. Згідно із рахунком-фактурою товариства з обмеженою відповідальністю «ДНДЗ ТРЕЙД» № 1604, вартість робіт та придбаних запчастин і матеріалів, необхідних для ремонту службового автомобіля Toyota Prius, складає 224 700,00 грн.

Тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 224 700,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2018 року у позові відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України матеріальну шкоду в розмірі 24 365,49 грн. У решті позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року скасовано. Провадження у справі за цим позовом закрито. Роз`яснено Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо завдання майнової шкоди Департаменту патрульної поліції. Стягнуто з відповідача на користь Департаменту патрульної поліції майнову шкоду у розмірі 8 121,83 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач 04 січня 2023 року через відділення пошти звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року витребувано справу №204/824/18 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року залишено без руху через несплату судового збору та пропуск апелянтом строку подачі апеляційної скарги. Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати поважні причини для його поновлення та надання документу про сплату судового збору.

Підстави для залишення апеляційної скарги без руху в частині надання суду заяви про поновлення строку судом апеляційної інстанції мотивовано тим, що представником при поданні апеляційної скарги зазначені такі підстави пропущення строку звернення до суду із цієї скаргою, як відсутність змоги звернутись до суду з апеляційною скаргою у період з 28 листопада 2022 року по 28 грудня 2022 року у зв`язку з тим, що в Україні введено воєнний стан, і, зокрема, з відсутністю електропостачання на робочому місці.

З цього приводу суд зауважив, що позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема, документів, які б підтверджували період відсутності електропостачання, тощо, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції позбавлений можливості задовольнити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на підставі вказаних обставин.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, позивачем подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, в обґрунтування якого вказує, що судовий збір не сплачений у зв`язку із обмеженістю фінансування Департаменту патрульної поліції на відповідні потреби. Станом на 16 березня 2023 року інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року.

Мотивуючи спірну ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав, що зазначені заявником підстави для продовження строку не є поважними для цілей задоволення заявленого клопотання оскільки сам факт відсутності поточних коштів для оплати судового збору у сторони, яка є суб`єктом владних повноважень, не є об`єктивною підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. При цьому апеляційний адміністративні суд вказав, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги на строк без достатніх на те підстав може призвести до затягнення строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу суб`єкту владних повноважень.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважив, що апелянтом на виконання вимог ухвали суду від 08 лютого 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху не подано до суду заяви про поновлення строку із зазначенням підстав для поновлення строку, зокрема, не надано доказів, які б підтверджували період відсутності електропостачання, тощо.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року.

Скаржник у касаційні скарзі зазначає, що систематичність та в окремих випадках - екстреність відключень електроенергії по всій території України були на той час загальновідомими фактами, та, на думку, скаржника, доказуванню не підлягають. Водночас, після ознайомлення з вимогами ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, представник Департаменту звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із клопотанням про продовження строку усунення недоліків та одночасно направив до ДТЕК запит на інформацію, з метою отримання графіків відключень електроенергії за місцем роботи представника Департаменту, щоб в подальшому надати відповідь ДТЕК Третьому апеляційному адміністративному суду.

На переконання апелянта, відмовивши Департаменту у продовженні строку виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд позбавив апелянта права на справедливий суд

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження на увалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року призначено справу до розгляду.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому за приписами частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачала обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

У даному випадку підставами пропуску строку на апеляційне оскарження, як зазначає скаржник, стали відсутність змоги звернутись до суду з апеляційною скаргою у період з 28 листопада 2022 року по 28 грудня 2022 року у зв`язку з тим, що в Україні введено воєнний стан, і, зокрема, з відсутністю електропостачання на робочому місці та складність сплати судового збору.

Верховний Суд зауважує, що з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 1 серпня 2019 року у справі №1440/1822/18, від 22 липня 2021 року у справі № 640/13056/19, від 30 листопада 2021 року у справі № 560/6797/20 від 14 квітня 2022 року у справі №420/3670/20.

Посилання скаржника на систематичність та в окремих випадках - екстреність відключень електроенергії по всій території України, які були на той час загальновідомими фактами, та, на думку, скаржника, доказуванню не підлягають не є обов`язковою підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, має діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Крім того, скаржник не вказує яким чином випадки відсутності електропостачання перешкоджали підготовці апеляційної скарги.

Щодо посилання скаржника на введення воєнного стану в Україні, Суд зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Колегія суддів враховує, що дійсно у позивача могли бути об`єктивні підстави несвоєчасної реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, проте, неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатися отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі, і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постановах від 26 січня 2022 року у справі №380/22655/21, від 06 грудня 2022 року у справі №160/195/22.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов