Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2019 року у справі №810/1719/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №810/1719/15

адміністративне провадження №К/9901/9377/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року (суддя Скрипка І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року (головуючий суддя Горяйнов А.М., судді: Мамчур Я.С., Шостак О.О.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Експансія" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 грудня 2014 року №0002942200 та №0002952200.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що викладені в акті за результатами проведеної перевірки висновки не відповідають дійсним обставинам здійснення Товариством господарської діяльності та наголошувало на реальності операцій із ТОВ «Альфа - Київбуд» й правомірності включення сум податку на додану вартість за наслідками таких операцій до податкового кредиту; крім того зазначало про безпідставне застосування до нього штрафних санкцій на підставі абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 (далі - Указ №436/95) та необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем законодавства у сфері обігу готівки, оскільки під час проведення перевірки відповідачем не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір Товариства уникнути оприбуткування готівки, яка у спірні дати (07 липня 2012 року та 25 жовтня 2013 року) була оприбуткована безпосередньо в день її надходження; висновки ж Інспекції про те, що Товариством записи у Книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) здійснювались на наступний день після отримання коштів ґрунтуються на обставині внесення до цієї книги виправлень, що, однак, не заборонено чинним законодавством; разом з тим Інспекцією при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2014 року №0002952200 не враховано строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №0002942200 від 01 грудня 2014 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з доведеності ТОВ «Експансія» правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту по правовідносинах з ТОВ «Альфа-Київбуд», а відтак про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2014 року №0002942200; разом з тим суди прийшли до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Інспекції від 01 грудня 2014 року №0002952200 з огляду на те, що записи до КОРО про отриману Товариством 07 липня 2012 року та 25 жовтня 2013 року готівку вчинені на наступний день, тобто 08 липня 2012 року та 26 жовтня 2013 року відповідно, хоча відповідно до вимоги законодавства у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) або використанням даних розрахункової книжки (далі - РК) оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій як фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО й невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке Указом №436/95 встановлена відповідальність; водночас суди зазначили про незастосування до спірних правовідносин положень статті 250 ГК України щодо строків накладення адміністративно-господарських санкцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати з мотивів, наведених в позовній заяві, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, про що складено акт від 13 жовтня 2014 року №521/10-13-22-01-121/32294905, яким встановлено порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі - Положення №637), а саме: несвоєчасне оприбуткування готівки в сумі 49793,72 грн. за 07 липня 2012 року та 25 жовтня 2013 року в КОРО №1013012278, зареєстрованій 23 серпня 2013 року, та №1013005586/4, зареєстрованій 03 липня 2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2014 року №0002952200, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 248968,60 грн.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 Закону №265 фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті; книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Аналогічне визначення КОРО наведено і в пункті 1.2 глави 1 Положення №637, в якому також зазначено, що під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (пункт 2.2 глави 2 Положення №637).

Пунктом 7.15 глави 7 Положення №637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 згаданого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

При цьому згідно зі положеннями Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року №614 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за №106/5297, та Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року №417 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1618/24150, використання КОРО, зареєстрованої як на господарську одиницю, так і на РРО передбачає, зокрема, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Абзацом третім статті 1 Указу №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відтак у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 грудня 2012 року (справа №21-400а12), від 04 листопада 2015 року (справа №825/554/15-а), а також Верховним Судом, у тому числі у постановах від 31 липня 2018 року (справа №813/2229/17), від 17 грудня 2018 року (справа №810/3811/17).

Як встановили суди, 08 липня 2012 року (після записів за 06 липня 2012 року) Товариством у КОРО №1013005586/4 було внесено запис про Z-звіт №00977 за 08 липня 2012 року, який в подальшому був закреслений та здійснений запис про розрахункові операції за 07 липня 2012 року (Z-звіт №00976), після чого відображено дані про розрахункові операції за Z-звітом №00977 від 08 липня 2012 року (цей запис за своїм змістом є таким же, що й запис, який був закреслений).

Наведені обставини в їх логічному розумінні підтверджують внесення до КОРО зазначених виправлень саме 08 липня 2012 року після роздрукування Z-звіту за підсумками дня, як і внесення записів про операції за 07 липня 2012 року.

Крім того в КОРО №1013012278 на сторінці 24 розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» запис про оприбуткування готівкової виручки в сумі 37145,04 грн. на підставі фіскального звітного чеку №00055 від 25 жовтня 2013 року здійснено лише на наступний день - 26 жовтня 2013 року.

За наведеного висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про порушення Товариством приписів пункту 2.6 Положення №637 та правомірність податкового повідомлення-рішення Інспекції від 01 грудня 2014 року №0002952200, яким до нього застосовано штрафні санкції в сумі 248968,60 грн., ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Що до посилань позивача про порушення Інспекцією при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2014 року №0002952200 строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 ГК України слід вказати на таке.

Частиною 1 статті 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

В той же час відповідно до частини 2 цієї ж статті її дія не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та, зокрема, іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Контроль за додержанням суб'єктами господарювання норм з регулювання обігу готівки здійснюють органи Державної фіскальної служби.

Отже з набранням чинності Законом України від 02 грудня 2010 року №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» (яким статтю 250 ГК України доповнено частиною 2 вищенаведеного змісту) положення частини 1 статті 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій на застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, зокрема, і порушення оприбуткуванням готівки в касах підприємств, не розповсюджуються.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05 листопада 2018 року у справі №803/780/17 (адміністративне провадження №К/9901/40827/18).

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду