Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №820/7358/15

провадження №К/9901/9638/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/7358/15

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 представника позивача ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду, прийняту 27 жовтня 2015 року у складі головуючого судді Лук'яненко М.О., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, постановлену 9 грудня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Старосуда М.І., суддів: Лях О.П., Яковенка М.М.,

в с т а н о в и в :

У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі також - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

визнати протиправним та скасувати складений головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області висновок службового розслідування (перевірки), яким визнано недійсними та такими, що підлягають знищенню паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2, які видані на ім'я ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що після здійснення відповідної процедури, збору та подання документів для отримання громадянства України, ОСОБА_1 отримала 05 лютого 2014 року довідку № 92 про належність до громадянства України, яка видана діючим підрозділом ГУ ДМС України в АР Крим, на підставі якої 11 червня 2014 року отримала у Фрунзенському РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, а 03 липня 2014 року паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2. Відтак, позивач вважає, що вона правомірно та на законних підставах отримала паспорти серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати їх рішення, та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача надав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.

Касаційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що згідно копії довідки № 92 про реєстрацію особи громадянином України від 23 січня 2014 року, виданої ГУ ДМС України в АР Крим, рішенням ГУ ДМС України в АР Крим від 05 лютого 2014 року громадянка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, набула громадянство України на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» (за територіальним походженням).

До заяви про видачу паспорта ОСОБА_1 надала копію довідки про реєстрацію особи громадянином України, копію заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, в якій на момент надання заяви зазначено місце проживання: АДРЕСА_3, а підставою для набуття громадянства України зазначено - постійне проживання на території України до 24 серпня 1991 року, а також надала копію облікової картки прописки за формою 16, з якої вбачається, що громадянка ОСОБА_1 була прописана з 30 червня 1989 року по 06 грудня 1996 року, за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, громадянка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Алеппо Сирійської Арабської Республіки, документована 11 червня 2014 року Фрунзенським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України № 92, виданої 05 лютого 2014 року ГУ ДМС України в АР Крим.

З облікової картки реєстрації особи вбачається, що місце проживання громадянки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване з 11 червня 2014 року за адресою: АДРЕСА_2, а 10 липня 2014 року вона знята Фрунзенським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області з реєстрації місця проживання з вибуттям до с. Пасіки Зміївського району Харківської області.

03 квітня 2015 року головним спеціалістом відділу паспортної роботи та реєстрації фізичних осіб Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами ГУ ДМС України в Харківській області проведено службову перевірку підстав документування Фрунзенським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області паспортом громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за результатами якої складено висновок.

З вказаного висновку вбачається, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 11 червня 2014 року Фрунзенським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 03 липня 2014 року, оформлений ГУ ДМС України в Харківській області, які видані на ім'я ОСОБА_1, вважаються такими, що оформлені з порушенням діючого законодавства, підлягають вилученню та знищенню в установленому порядку.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з правомірності складеного головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області висновку службового розслідування (перевірки), яким визнано недійсними та такими, що підлягають знищенню паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2, видані на ім'я ОСОБА_1.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України» передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Однак, позивачем не надано будь-яких доказів, що хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).

Пунктом 5.1 наказу Міністерства Внутрішніх Справ України від 13 квітня 2012 року № 320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які набули громадянства України відповідно до законодавства України, отримують паспорти на підставі довідки про реєстрацію громадянином України, виданої територіальним органом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, для отримання громадянства України за територіальною належністю позивачем надано картку прописки форми 16 про проживання на території України з 1989 року по 1996 рік.

Разом з тим, судами зазначено, що в зазначений період для прописки не використовувались облікові документи за формою 16, оскільки форма 16 картки прописки введена в дію наказом Міністерства внутрішніх справ України №66 дск (для службового користування) від 03 лютого 1992 року «Про затвердження тимчасової інструкції про порядок документування і прописки - реєстрації громадян України», який в подальшому скасований наказом Міністерства внутрішніх справ України №1239 дск від 21 жовтня 2003 року.

Отже, картка прописки форми 16 не є належним доказом на підтвердження постійного проживання позивача в Україні з 1989 року по 1996 року.

Окрім того, з паспорту громадянина Сирійської Арабської Республіки НОМЕР_3, виданого на ім'я ОСОБА_1, вбачається, що паспорт громадянина Сирійської Арабської Республіки позивачу виданий 19 серпня 2007 року, строк дії якого продовжено до 26 травня 2017 року, місцем продовження зазначено Абу - Дабі.

Відповідно до пункту 10.4. Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року №320, погашаються, вважаються недійсними та знищуються паспорти, зокрема, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України. У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

Як зазначалося вище, 03 квітня 2015 року головним спеціалістом відділу паспортної роботи та реєстрації фізичних осіб Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами ГУДМС України в Харківській області за результатами проведеної службової перевірки підстав документування Фрунзенським РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області паспортом громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, складено висновок, яким встановлено, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 11 червня 2014 року Фрунзенським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 03 липня 2014 року, виданий ГУ ДМС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_1, оформлені з порушенням діючого законодавства, підлягають вилученню та знищенню в установленому порядку.

З аналізу встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності складеного головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області висновку службового розслідування (перевірки), яким встановлено, що оформлені з порушенням діючого законодавства паспорти на ім'я ОСОБА_1 підлягають вилученню та знищенню в установленому порядку.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 243, 341, 343, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 представника позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець