Історія справи

Постанова КАС ВП від 17.11.2022 року у справі №320/5174/19
Ухвала КАС ВП від 11.08.2020 року у справі №320/5174/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа №320/5174/19

адміністративне провадження № К/9901/19144/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів - Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 (суддя Дудін С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 (колегія суддів: Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі №320/5174/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 17 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 95 від 19.07.2019;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в пункті 17 протоколу засідання від 19.07.2019 № 95, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про повернення на доопрацювання до Київського обласного військового комісаріату документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 скасовано в частині зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про повернення на доопрацювання до Київського обласного військового комісаріату документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та ухвалено в цій частині нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України задоволено.

Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач проходив строкову військову службу, інвалідність ІІІ групи позивачу була встановлена з 17.05.2017, а ІІ група інвалідності з 26.12.2018, а тому відповідно до частини 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" граничний термін отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати позивачу допомоги у разі інвалідності, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що вказує на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги.

Крім того позивачем не додано документ про обставини поранення, який передбачено Порядком № 975 та обов`язковість подання якого також підтверджена в постанові Верховного Суду у справі №822/220/18.

Вказує, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, від 12.02.2019 у справі №816/1458/19, від 20.11.2018 у справі № 820/1835/18, від 31.01.2019 у справі № 678/370/17, від 04.03.2020 у справі №756/1003/16, від 12.02.2019 у справі №816/1458/18, та від 13.06.2019 у справі №816/2213/18.

Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2020 відкрито касаційне провадження на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У зв`язку з відсутністю клопотань від всіх учасників справи про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, та у період з 22.11.1986 по 16.02.1989 проходив службу в Збройних Силах, у тому числі у діючій армії у військовій частині № НОМЕР_1 з 07.05.1987 по 15.02.1989, що зокрема, підтверджується наявною у справі копією військового квитка позивача серії НОМЕР_2 , в розділі 15 якого зазначено, що позивач проходив строкову військову службу.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 367/ж від 27.02.2017, складеного Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, у 1988 році під час бойових дій в Афганістані позивач отримав осколкові поранення голови, лівої руки та лівої ноги, результати огляду яких зазначені в описовій частині висновку. За результатом огляду зауважено, що описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1988 році.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по становленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №788 від 09.03.2017, у 1988 році позивач отримав вогнепальні осколкові поранення голови, спини, лівої верхньої та лівої нижньої кінцівок (контузія головного мозку), що в подальшому призвело до розвитку стійких залишкових явищ перенесеної контузії головного мозку у вигляді посттравматичної та ДЕП-ІІ ст. з двобічною пірамідною недостатністю, вегето-судинною дисфункцією, частими судинними кризами (1-2 на тиждень) змішаного характеру, вираженими церебростенічним, астено-невротичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю. Посттравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст., що підтверджені медичними документами. Комісією вирішено, що поранення і захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки КЗ КОР "Обласне бюро МСЕК" до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0761530 від 17.05.2017 позивачу з 17.05.2017 встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності: поранення, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до довідки КЗ КОР "Обласне бюро МСЕК" до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1033528 позивачу з 26.12.2018 довічно встановлено другу групу інвалідності. Причина інвалідності: поранення, пов`язане з виконанням обов`язків служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

26.12.2018 Ставищенським управлінням соціального захисту населення Київської області було видано позивачу посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_3 .

03.07.2019 позивач звернувся до Ставищенського районного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. До заяви позивачем додані: копія паспорта громадянина України; копія ідентифікаційного коду; копія військового квитка серії НОМЕР_2 ; копія витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії №788 від 09.03.2017 про встановлення причинного зв`язку поранення; копія довідки КЗ КОР "Обласне бюро МСЕК" до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0761530 від 17.05.2017; копія довідки КЗ КОР "Обласне бюро МСЕК" до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1033528 від 26.12.2018; висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 27.02.2017, складений Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи №367/ж; архівна довідка Федеральної державної установи "Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації" від 24.04.2017 №1/1/65619; архівна довідка Федеральної державної установи "Центральний архівний філіал" від 30.03.2017 № 6/3/0-176; довідка Ставищенського районного військового комісаріату Міністерства оборони України від 21.12.2016 №848.

Листом Ставищенського районного військового комісаріату від 03.07.2019 № 089 до Київського обласного військового комісаріату направлено вищевказану заяву з документами.

Київський обласний військовий комісаріат листом від 09.07.2019 №2/5/1494 направив Департаменту Міністерства оборони України вищевказану заяву та додані до неї документи разом з висновком про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з порушенням вимог підпункту 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975 (далі - Порядок №975), а також у зв`язку з ненаданням довідки про обставини поранення.

19.07.2019 на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення, оформлене протоколом № 95, про відмову у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги.

Підставою для прийняття цього рішення стали такі обставини:

- ОСОБА_1 звільнено зі строкової військової служби 16.02.1989 та 17.05.2017 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, а 26.12.2018 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ та згідно з підпунктом 3 пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. У той же час, позивачу встановлено інвалідність понад 3-місячний термін.

- ОСОБА_1 не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку № 975. Висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 27.02.2017 №367/ж, який складено зі слів заявника, висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 09.03.017 №788, а також інші документи, подані заявником, не є документами, що свідчать про обставини поранення (травми, каліцтва).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність висновків службового розслідування та акта розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами, що містять достовірні відомості про зазначені обставини. Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку №975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання, та що вказує на те, що відповідач мав прийняти рішення про повернення цих документів на доопрацювання, а тому рішення про відмову в призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги було прийнято передчасно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Також вказав, що вимога щодо надання акту про нещасний випадок, який складається за результатами розслідування військової частини, також не поширюється на позивача як такого, що отримав травми під час бойових дій. Крім того, зауважено, що в архівних довідках, які надавались та досліджувались судом першої інстанції, не йдеться, що поранення позивачем отримано внаслідок обставин, які виключать можливість отримання одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон №2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Нормою частини 2 цієї статті Закону № 2011-XIІ визначено порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги та передбачено критерії для встановлення умов її виплати, зокрема, за суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 проходив саме строкову військову службу. Третю групу інвалідності позивачу встановлено 17.05.2017, а другу 26.12.2018.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

Проте з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Таким чином, статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, від 12.02.2019 у справі №816/1458/19, від 20.11.2018 у справі № 820/1835/18, від 31.01.2019 у справі № 678/370/17, від 04.03.2020 у справі №756/1003/16, від 12.02.2019 у справі №816/1458/18, та від 13.06.2019 у справі №816/2213/18, які не враховані судами попередніх інстанцій.

Таким чином, ІІІ група інвалідності встановлена ОСОБА_1 з 17.05.2017, а друга - 26.12.2018, тобто в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби. Тому суди дійшли помилкового висновку про наявність права у позивача на отримання одноразової грошової допомоги та підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого пунктом 17 протоколу № 95 від 19.07.2019, про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

Водночас, у відповідності до ст. 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Застосовані судом норми права дають підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону № 2011-XII.

Подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

Водночас, обов`язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18.

Суд звертає увагу, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

З огляду на відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.

Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Архівні довідки з архівних установ російської федерації, подані позивачем, підтверджують проходження служби, його участь в бойових діях та нагороди, однак не містять жодних відомостей про обставини отриманого поранення.

Відтак судами ухвалено судові рішення без врахування правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій