ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №601/952/16

адміністративне провадження №К/9901/12161/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 601/952/16

за позовом ОСОБА_1

до Кременецького об`єднаного міського військового комісаріату

про визнання протиправними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Кременецького об`єднаного міського військового комісаріату

на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 червня 2016 року (головуючий суддя - Білосевич Г.С.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ільчишин Н.В., суддів: Пліша М.А., Шинкар Т.І.),

ВСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 30 травня 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Кременецького об`єднаного міського військового комісаріату (далі - Кременецький ОМВК, відповідач), в якому просить визнати протиправними і скасувати постанови № 8,9,10 від 19.05.2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1, ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою № 8, яка винесена 19.05.2016 року військовим комісаром Кременецького об`єднаного міського військового комісаріату, його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 1 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

В даній постанові зазначено, що ОСОБА_1 , як військовозобов`язаний, не з`явився на вимогу військового комісара Кременецького об`єднаного міського військового комісаріату 14 березня 2016 року для проходження медичної комісії для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення призначення на військовий час, чим порушив п.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Окрім того, 19.05.2016 року військовим комісаром Кременецького об`єднаного міського військового комісаріату винесено постанови № 9 та № 10, за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбаченого ст. 210-1 ч. 2 КУпАП, а саме: військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився на вимогу військового комісара Кременецького об`єднаного міського військового комісаріату 22 березня 2016 року та 15 квітня 2016 року для проходження медичної комісії для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення призначення на військовий час, чим порушив п.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач не згідний із вказаними постановами, оскільки жодних вимог від відповідача про необхідність з`явитись не було, на даний час здійснюється кримінальне провадження відносно позивача за повідомленням відповідача.

Також законодавством не передбачено право відповідача викликати позивача у військовий комісаріат та обов`язок позивача з`являтись на вимогу військового комісара для проходження медичної комісії. Тому вважає, що в оскаржуваних постановах безпідставно і жодним доказом не підтверджена нібито неправомірна поведінка позивача. За таких обставин, позивач просить суд визнати протиправними і скасувати постанови № 8,9,10 від 19.05.2016 року, що винесені військовим комісаром Кременецького об`єднаного міського військового комісаріату.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 червня 2016 року вирішено:

3.1. скасувати постанови № 9, 10 від 19 травня 2016 року, що винесені військовим комісаром Кременецького об`єднаного міського комісаріату за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 210-1 КУпАП;

3.2. закрити провадження по справах;

3.3. в іншій частині позову відмовити;

3.4. повернути ОСОБА_1 зайво сплачений судовий збір за квитанцією № 131 від 13.06.2016 року в розмірі 551 грн. 60 коп. та за квитанцією № 130 від 13.06.2016 року в розмірі 551 грн. 60 коп.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що постанова в справі про адміністративне правопорушення № 8 від 19.05.2016 року відносно ОСОБА_1 винесена на підставі, у межах повноважень відповідача та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та своєчасно, а докази, представлені представником відповідача спростовують доводи позивача щодо відсутності належного повідомлення ОСОБА_1 про необхідність з`явитись у військовий комісаріат, а також відсутність у нього обов`язку з`явитись на виклик до військового комісаріату для проходження медичної комісії.

Судом встановлено 19.05.2016 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф, про що винесено того ж дня постанови №9 та № 10.

Статтею 210-1 частиною 2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідачем не доведено, що позивача до вчинення ним вказаного правопорушення було піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст. 210-1 КУпАП, тому суд першої інстанції зазначив, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 210-1 КУпАП.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року вирішено:

5.1. апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

5.2. постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 23.06.2016 року у справі №601/952/16 провадження №2-а/601/26/2016 - скасувати в частині відмови та позов ОСОБА_1 до Кременецького ОМВК про визнання протиправними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

5.3. визнати протиправною та скасувати постанову №8 від 19.05.2016 року, винесену військовим комісаром Кременецького ОМВК полковником Фещенко Ю.М., за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушення передбачене ч.1 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 170 грн. В решті постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 23.06.2016 року залишити без змін.

5.4. повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № 129 від 13.06.2016 року у розмірі 551 грн. 20 коп.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо протиправності постанови № 9,10 від 19.05.2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1, ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнив позов в частині скасування постанови № 8 від 19.05.2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1, ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Оцінивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, проаналізувавши норми діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції зазначив, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та прийнятті постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 210-1 КУпАП посадовою особою не було перевірено, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та не враховано статті 32 КУпАП, адже адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, оскільки 14.03.2016 року було виявлено відповідачем порушення, а постанова військовим комісаром Кременецького об`єднаного міського комісаріату полковником Фещенко Ю.М. складена 19.05.2016 року.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, яка полягає у притягненні позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, а тому суд прийшов до висновку про неправомірність винесення оскаржуваної постанови, та що її слід визнати протиправною і скасувати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У жовтні2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Кременецького ОМВК, яка 30 січня 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

11. У касаційній скарзі відповідач просить:

11.1. скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року;

11.2. постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 червня 2016 року - змінити, а саме: прийняти рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача у зв`язку з неявкою до військового комісаріату 22 березня 2016 року та 15 квітня 2016 року без поважних причин.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

12.1. Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

12.2. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що Кременецький ОМВК при прийнятті оскаржуваних постанов керувався доказами, що передбачені статтею 251 КУпАП, які доводять факти порушення позивачем обов`язку, визначеного частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», внаслідок відмови від отримання повістки.

При прийнятті постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності Кременецьким ОМВК враховано підтверджені доказами відмову позивача в отриманні повісток, факт неявки за викликом до військового комісаріату, протоколи про адміністративні правопорушення, складені у відповідності до статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які, зокрема, містять засвідчені двома свідками записи про відмову в їх підписанні, дачі пояснень та отриманні другого примірника.

Крім того, пояснення свідків дають підстави зробити висновок, що позивачу було відомо про намагання працівників військового комісаріату викликати його та забезпечити дотримання його прав, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

13. Позивач заперечення на касаційну скаргу не подавав.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судом першої інстанції встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1 не з`явився на вимогу військового комісара Кременецького ОМВК на 14 березня 2016 року для проходження медичної комісії для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення призначення на військовий час, чим порушив п.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Постановою № 8, яка винесена 19.05.2016 року військовим комісаром Кременецького ОМВК, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 1 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

15. У протоколі про адміністративне правопорушення від 05.05.2016 року та постанові по справі про адміністративне правопорушення № 9 від 19.05.2016 року вказано, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1 не з`явився на вимогу військового комісара Кременецького ОМВК на 22 березня 2016 року для проходження медичної комісії для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення призначення на військовий час, чим порушив п.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Постановою № 9, яка винесена 19.05.2016 року військовим комісаром Кременецького ОМВК, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 2 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

16. У протоколі про адміністративне правопорушення від 05.05.2016 року та постанові по справі про адміністративне правопорушення № 10 від 19.05.2016 року вказано, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1 не з`явився на вимогу військового комісара Кременецького ОМВК на 15 квітня 2016 року для проходження медичної комісії для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення призначення на військовий час, чим порушив п.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Постановою № 10, яка винесена 19.05.2016 року військовим комісаром Кременецького ОМВК, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 2 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

17. Вважаючи вказані постанови незаконними, ОСОБА_1 звернувся в суд за захистом свого порушеного права. Позивач просив суд визнати протиправними і скасувати постанови № 8,9,10 від 19.05.2016 року, що винесені військовим комісаром Кременецького ОМВК.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

18. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

19. Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статті 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 210-1 КУпАП громадяни підлягають адміністративній відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідальність за ч.2 ст. 210-1 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

20. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII, громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до військових комісаріатів (військовозобов`язані Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.

Відповідно до п.3 ч.5 ст. 22 Закону №3543-XII особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

21. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Пункт 1,2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

23. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

25. На підтвердження обґрунтованості та законності оскаржуваних постанов відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів.

Належним доказом в адміністративній справі можуть бути лише пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів, тоді як позивач в свою чергу заперечує факт скоєння адміністративного правопорушення.

26. Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність громадян та посадових осіб за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

27. Об`єктом такого правопорушення є порядок управління, встановлений у сфері забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації. Правовою базою в цій сфері є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 зазначеної норми Закону передбачає невиконання приписів ст. 21 та 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Відповідачем не доведено факту порушення або невиконання ОСОБА_1 . п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказаною нормою не передбачено обов`язку з`явлення на вимогу військового комісара для проходження медичної комісії для визначення ступеня придатності до військової служби.

28. Крім того, відповідач не врахував положення статті 32 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, адже 14.03.2016 року було виявлено відповідачем порушення, а постанова військовим комісаром Кременецького ОМВК полковником Фещенко Ю.М. складена 19.05.2016 року.

29. Відповідачем не доведено правомірності своїх дій, які полягають у притягненні позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1-2 ст. 210-1 КУпАП.

30. Однак, закриваючи провадження в адміністративній справі суд першої інстанції вийшов за межі процесуальних повноважень, адже відкриття та вчинення адміністративного провадження у сфері забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації належить до дискреційних повноважень відповідача.

Належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення.

Стаття 284 КпАП України визначає види постанов по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, постанову про закриття справи.

Отже, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення може мати місце лише в рамках розгляду справи у порядку, визначеному КУпАП.

Приймаючи постанову про закриття провадження у справі по адміністративній справі відносно позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та ухвалив в цій частині незаконне рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вказане порушення і не усунув його при розгляді справи.

Крім того, Суд наголошує, що позивачем вимога про закриття провадження в адміністративній справі не заявлялась при подачі позовів про скасування оскаржуваних постанов відповідача.

Таким чином, з огляду на приписи статті 351, касаційна скарга Кременецького об`єднаного міського військового комісаріату підлягає частковому задоволенню, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року зміні шляхом включення до її резолютивної частини висновку про скасування постанови Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 червня 2016 року в частині вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін відповідно до статті 350 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Кременецького об`єднаного міського військового комісаріату задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року у справі № 601/952/16 змінити, доповнивши другий абзац після слів «скасувати в частині відмови» словосполученням «та в частині вимог про закриття провадження по справах».

3. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року у справі № 601/952/16 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова