Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року

м. Київ

справа №638/108/17

адміністративне провадження №К/9901/2154/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімона М.М., -

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 638/108/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ, ПФУ відповідно), Харківського обласного військового комісаріату (далі - Військкомат) про поновлення пропущеного строку для звернення з позовом до суду, про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, покладення зобов'язання щодо перерахування розміру призначеної пенсії та нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ГУ ПФУ

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Бартош Н.С., суддів Курило Л.В., Присяжнюк О.В., -

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- зобов'язати ГУ ПФУ на підставі частини третьої статті 51 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), наказу Міністра оборони України від 28 липня 2008 року № 377 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України» (далі - Наказ № 377) і наказу Міністра оборони України від 27 листопада 2013 року № 814 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України» (далі - Наказ № 814), подати до Військкомату список осіб для перерахунку пенсії, що стосується ОСОБА_1 починаючи з 01 вересня 2008 року;

- зобов'язати Військкомат на підставі списку для перерахунку пенсії, що стосується ОСОБА_1, наданого ГУ ПФУ, надати довідку про складові для перерахунку пенсії ОСОБА_1, у зв'язку із зміною посадового окладу для посади заступника начальника кафедри на підставі Постанови № 1294, наказів №№ 377, 814 до розміру - 1668 грн, починаючи з 01 вересня 2008 року;

- зобов'язати ГУ ПФУ на підставі Постанови № 1294, наказів №№ 377, 814 та наданої довідки Військкоматом, для перерахунку пенсії ОСОБА_1, провести перерахунок пенсії за період з 01 вересня 2008 року по 29 грудня 2013 року відповідно до Наказу № 377, а з 30 грудня 2013 року по 31 січня 2017 року відповідно до Наказу № 814 виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину пенсії виходячи з розміру посадового окладу - 1668 грн, починаючи з 01 вересня 2008 року по 31 січня 2017 року;

- зобов'язати ГУ ПФУ на підставі частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ врахувати невиплачену компенсацію втрати частини доходів при виплаті недоотриманої частини пенсії за період з 01 вересня 2008 року по 31 січня 2017 року і виплатити нараховану компенсацію ОСОБА_1;

- зобов'язати ГУ ПФУ на підставі Постанови № 1294, наказів №№ 377, 814 та наданої довідки Військкоматом, для перерахунку ОСОБА_1, провести перерахунок і виплачувати пенсію починаючи з 01 лютого 2017 року виходячи з розміру посадового окладу для посади заступника начальника кафедри зі штатно посадовою категорією «полковник» - 1668 грн.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що 23 серпня 2008 року переніс ішемічний інсульт, довгостроково лікувався в шпиталі, систематично проходив стаціонарне лікування протягом 2009-2012 років, після інсульту весь час проходив реабілітацію, заново навчився говорити та володіти рукою, за цей час двічі здійснено перерахунок та виплату пенсій військовослужбовцям. Але він не міг своєчасно звернутися за захистом свого порушеного права на пристойне пенсійне забезпечення. Коли він став самостійно писати, говорити та зміг відходити на певну відстань від свого дома, він звернувся до ГУ ПФУ з заявою про перерахунок йому встановленого раніше розміру пенсії, проте йому було відмовлено, у зв'язку із чим, він, відповідно до вимог 55 Конституції України звернувся за захистом свого порушеного права на військове забезпечення до суду.

Дзержинський районний суд міста Харкова постановою від 10 серпня 2017 року задовольнив позовні вимоги.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 жовтня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги:

- зобов'язати ГУ ПФУ на підставі частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ, Постанови № 1294 та Наказу № 814 подати до Військкомату список осіб для перерахунку пенсії, що стосується ОСОБА_1, починаючи з 01 січня 2016 року;

- зобов'язати Військкомат на підставі списку для перерахунку пенсії, що стосується ОСОБА_1, наданого ГУ ПФУ, надати довідку про складові для перерахунку пенсії ОСОБА_1, у зв'язку із зміною посадового окладу для посади заступника начальника кафедри на підставі Постанови № 1294 та Наказу № 814, починаючи з 01 січня 2016 року;

- зобов'язати ГУ ПФУ провести перерахунок пенсії, відповідно до Наказу № 814 та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину пенсії виходячи з розміру посадового окладу для посади заступника начальника кафедри зі штатною посадовою категорією «полковник» - 1668 грн, починаючи з 01 січня 2016 року, з урахуванням проведених за цей період виплат.

- позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2008 року по 31 грудня 2015 року - залишив без розгляду.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний погодився з висновком суду першої інстанції, що накази №№ 377 та 814 є підставою для перерахунку пенсії позивачу. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що Наказ № 377 втратив чинність, у зв'язку з чим позивач втратив право на перерахування пенсії, виходячи із розмірів окладів, передбачених вказаним Наказом. При цьому, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання ГУ ПФУ перерахувати та виплатити пенсію позивачу за минулий час без обмеження будь-яким строком, оскільки положення частини другої статті 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак невиплачених з вини пенсійного органу, а у справі яка розглядається спірні суми пенсії не були нараховані відповідачем.

16 листопада 2017 року ГУ ПФУ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що накази Міністра оборони України не можуть братися ГУ ПФУ, як підстава для перерахунку, оскільки є чіткий порядок, який визначає процедуру перерахунку пенсії та належні для цього підстави. При цьому скаржник зазначає, що накази, на які посилається позивач, втратили чинність. До того ж зазначає, що відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовні вимоги з 01 січня 2016 року по січень 2017 року підлягають залишенню без розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

У справі, яка розглядається суди встановили, що позивач отримує пенсію з 2007 року, йому призначено пенсію за вислугу років згідно до Закону №2262-ХП.

Позивач проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України та звільнений з військової служби у запас 15 серпня 2014 року за Наказом Міністра оборони України №468.

На підставі довідки Військкомату від 16 вересня 2015 року за № 476/ВСЗ йому було вказано про розмір посадового окладу на посаді при проходженні військової служби та про всі надбавки та щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

В грудні 2016 року позивач звернувся до ГУ ПФУ з відповідною заявою, але отримав відмову в перерахуванні розміру пенсії з урахуванням вимог діючого законодавства.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Як убачається з наведеної норми права, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок № 45) перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-XII пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців &?т;…&?і; або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Підпунктом 1 пункту 5 Постанови №1294 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою.

Наказом № 377 затверджено схему розмірів посадових окладів за основними типовими посадами керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України.

У зв'язку із набранням чинності Наказу № 814, Наказ № 377 втратив чинність.

Наказом № 814 затверджено схему розмірів посадових окладів за основними типовими посадами військовослужбовців із числа керівного та наукового складу військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України.

Таким чином, на думку колегії, оскільки Кабінет Міністрів України постановою № 1294 делегував право визначати розміри посадових окладів, зокрема, Міністру оборони України, то наказ останнього про встановлення таких окладів військовослужбовцям військових навчальних закладів є підставою для проведення перерахунку пенсій відповідним категоріям військовослужбовців у зв'язку з тим, що змінює розмір однієї зі складових грошового забезпечення цих осіб.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року (справа № 554/19053/14-а).

Колегія суддів зазначає, що у зв'язку із виданням Міністра оборони України наказів № 377 та № 814 позивач має право на перерахунок пенсії, однак невірно обрав спосіб захисту свого права.

При цьому, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України або органом, якому делеговано право, зокрема, визначати розміри посадових окладів, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.

У справі, яка розглядається суди встановили, що Міноборони своїм листом від 29 серпня 2008 року №248/6/С/1087-д повідомило ПФУ про необхідність підготовки головними управліннями Пенсійного фонду списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку у зв'язку з набуттям чинності Наказу № 377.

Таким чином ГУ ПФУ повинно було перерахувати розмір пенсії позивачу, обчисливши розмір пенсії з грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до Наказу № 377 та виплачувати позивачу пенсію з урахуванням підвищення, тому висновок апеляційного суду про те, що Наказ № 377 втратив чинність, у зв'язку з чим позивач втратив право на перерахування пенсії, виходячи із розмірів окладів, передбачених вказаним Наказом, є помилковим.

Разом з цим, стосовно строків перерахунку колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 15 липня 2015 року № 614, який набрав чинності 01 січня 2016 року) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Тому право позивача щодо перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог частини третьої статті 51 Закону України № 2262-ХІІ.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позовні вимоги за період з 01 вересня 2008 року по 31 грудня 2015 року, виходив із того, що про порушене право щодо неперерахунку пенсії на підставі Наказу № 377, позивач міг дізнатися ще у 2008 році звернутися до суду протягом періодів, коли він не перебував на стаціонарному лікуванні. При цьому, суд апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановив, що на стаціонарному лікуванні позивач перебував у наступні періоди: 1) з 23 серпня по 10 вересня 2008 року; 2) з 10 по 21 серпня 2009 року; 3) з 18 серпня по 28 травня 2010 року; 4) з 16 по 26 листопада 2010 року; 5) з 31 жовтня по 11 листопада 2011 року; 6) 26 листопада по 07 грудня 2012 року (а.с. 56-61).

Суд касаційної інстанції, відповідно до положень частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог з 01 січня 2016 року.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, тому відповідно до частини першої статті 350 КАС України, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, а відтак, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень 345 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі № 638/108/17 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду