ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року

м. Київ

справа №380/893/20

адміністративне провадження № К/9901/37301/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., суддів: Коваленко Н. В., Чиркіна С. М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Ярина" Санаторій "Конвалія"

до Головного управління Держпраці у Львівській області

про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2021 року (постановлену у складі головуючого судді Заверухи О. Б., суддів Гінди О. М., Ніколіна В. В. ),

УСТАНОВИЛ:

1. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року позов Приватного підприємства "Ярина" Санаторій "Конвалія" (далі також - позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі також - відповідач) про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу задоволено повністю.

2. Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Держпраці у Львівській області 21 липня 2021 року подало апеляційну скаргу.

3. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків, встановлених частиною 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2021 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року відмовлено.

5. Відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач звернувся з апеляційною скаргою з пропуском строків на апеляційне оскарження та відсутністю поважних підстав для поновлення такого строку. Зокрема, судом апеляційної інстанції зазначено, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовивши у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції у зв'язку із пропуском строку, суд апеляційної інстанції обмежив право заявника на звернення до суду. При цьому скаржник зазначає, що пропуск строку звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції обумовлено несплатою судового збору через відсутність фінансування. Вказана обставина, на думку скаржника, є поважною причиною, а тому суд апеляційної інстанції повинен був поновити строк на апеляційне оскарження.

8. Крім того скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали апеляційним судом не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 6 квітня 2021 року у справі №1340/4171/18.

Позиція інших учасників справи

9. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 18 листопада 2021 року про відкриття касаційного провадження позивачем отримано 4 грудня 2021 року.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

10. Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №380/893/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

11. Суддя-доповідач ухвалою від 17 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 18 лютого 2022 року.

12. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи

13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

14. Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

15. Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

16. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2021 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.

17. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

18. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина 3 статті 2 КАС України).

19. Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

20. Правила вирішення питання прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції у разі подання такої скарги після закінчення строків, установлені статтею 295 цього КАС України.

21. Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

22. Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 КАС України.

23. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

24. Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, яка застосовується також і до апеляційного перегляд справ, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

25. Праву особи на повторне звернення із апеляційною скаргою кореспондує обов'язок суду прийняти таку скаргу, за умови усунення недоліків попередньо поданої скарги та дотримання встановленої процесуальним законом процедури.

26. Поряд із цим, КАС України не визначає строку, протягом якого особа може реалізувати таке право, у тому числі, повторно звернутися з апеляційною скаргою до суду після повернення первинної скарги. Звідси слідує, що така дія має бути вчинена у розумний строк.

27. Тут необхідно також ураховувати положення статті 44 КАС України, яка передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, зокрема, й щодо подання апеляційних скарг, сплати судового збору тощо.

28. Отже, з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань.

29. колегія суддів зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

30. Суд касаційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених частиною 1 статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

31. Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 11 серпня 2021 року за допомогою електронних засобів зв'язку на адресу електронної пошти 13lv@dsp. gov. ua, також поштою 17 серпня 2021 року згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором №7900731075545, що підтверджується відповідними документами про її отримання в матеріалах справи.

32. На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване відсутністю можливості своєчасно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, зумовлене відсутністю коштів, призначених на сплату судового збору.

33. Суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку відповідним доводам позивача, зазначив, що вони не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Також суд зазначив, що державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами. Також зазначено, що станом на момент подання апеляційної скарги вперше у скаржника були відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору.

34. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

35. Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками та звертає увагу на таке.

36. Як було зазначено вище, відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційні скарги на судові рішення можуть бути подані протягом тридцяти днів.

37. Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

38. За правилами частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

39. Зі змісту наведених норм процесуального права вбачається, що строк, визначений частиною 1 статті 295 КАС України, є процесуальним строком встановленим законом, який суд може поновити якщо визнає причини його пропуску поважними, проте не може його встановлювати.

40. Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19.

41. Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

42. При цьому поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

43. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

44. З огляду на викладене, особа, яка подала апеляційну скаргу, з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України, мала навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

45. З приводу посилання скаржника на пропуск строку апеляційного оскарження у зв'язку із відсутністю фінансування, колегія суддів зазначає таке.

46. З матеріалів справи вбачається, що первинну апеляційну скаргу повернуто скаржнику ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року, апеляційну скаргу подано вдруге лише 20 липня 2021 року. Тобто, не в межах розумних строків.

47. Посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що вперше звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відбулось в межах строку апеляційного оскарження, є безпідставним та не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку апеляційного оскарження та відсутності поважних підстав для його поновлення, оскільки повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулось у зв'язку недотриманням відповідачем вимог щодо сплати судового збору, що не може свідчити про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження при наступній подачі апеляційної скарги.

48. У свою чергу, передбачена законом можливість повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, передбачає, в тому числі, і дотримання процесуальних строків.

49. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №813/5868/15.

50. Крім того, як зазначив Верховний Суд у постановах від 28 серпня 2018 року у справі №825/971/17 та від 28 грудня 2020 року у справі №812/578/18, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

51. Дотримання строку апеляційного оскарження при зверненні з первинною апеляційною скаргою, яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

52. Відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, а також сплати судового збору.

53. Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача свідчать фактично про незгоду з рішенням суду про повернення раніше поданої апеляційної скарги, що може бути підставою для її оскарження в порядку визначеному процесуальним законом, однак не може свідчити про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження при наступній подачі апеляційної скарги.

54. Таким чином, скаржником на підтвердження своїх доводів не надано належних доказів поважності причин такого пропуску.

55. Посилання в обґрунтування касаційної скарги на неврахування апеляційним судом при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження висновків Верховного Суду у постанові від 6 квітня 2021 року у справі №1340/4171/18, є безпідставним, оскільки висновки, викладені у вказаній постанові, зроблені судом на підставі досліджених під час її розгляду обставин.

В свою чергу, поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин. У справі, що розглядається, зазначені відповідачем підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції були оцінені апеляційним судом як неповажні.

56. При цьому колегія суддів зазначає, що у Верховному Суді сформувалася усталена практика щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків, яка зводиться до того, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними (справи №825/971/17, №806/2321/16, №826/24448/15, №806/2950/15, №200/11691/19-а, №405/7262/17, №1440/1822/18, №0840/3465/18 та низці інших).

57. Отже, в даному випадку, колегія суддів не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

58. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

59. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

60. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

61. Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

62. Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями, можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений КАС України строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.

63. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

64. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

65. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18 та від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19.

66. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

67. За правилом пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

68. З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана поза межами законодавчо встановленого тридцятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані відповідачем у заяві причини пропуску ним строку апеляційного оскарження визнані судом апеляційної інстанції такими, що не можуть вважатись достатніми для висновку щодо пропуску цього строку з поважних причин, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, а доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

69. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

70. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

71. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

72. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

73. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

74. Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

75. Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" № 11681/85).

76. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також мають забезпечувати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

76. У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

77. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: Н. В. Коваленко

С. М. Чиркін